Керівник однієї із найбільш закритих для громадськості держструктур – Національної комісії з питань регулювання зв´язку (НКРЗ ) - Володимир Звєрєв вперше озвучив основні вектори діяльності регулятора. Цей факт можна було б проігнорувати, якби не абсолютна непублічність, що досі характеризувала діяльність НКРЗ. Мотиви прийняття тих або інших резонансних рішень були зведені ледве не до держтаємниці.
Володимир Звєрєв, який обійняв посаду голови НКРЗ чотири місяці тому, вирішив порушити традицію мовчання невипадково через проблему прозорості роботи відомства. Його призначенню передував затяжний конфлікт між членами комісії, що вилився в блокування її роботи на початку березня. Тож не дивно, що голові НКРЗ (який себе називає фігурою компромісною) насамперед довелося вирішувати питання відновлення робочої атмосфери в колективі і розподілу сфер відповідальності. Оскільки голова НКРЗ позбавлений повноважень щодо вирішення кадрових питань, то в його арсеналі є лише управлінські інструменти.
Судячи з висловлень глави НКРЗ про важливість "підвищення ролі і значимості комісії", його основне завдання полягає не тільки в реабілітації дещо зіпсованої репутації регулятора. Прагнення Звєрєва очевидні - набрати "політичну вагу", необхідну для фактичного визнання самостійності НКРЗ.
Цікаво, що настільки амбіційні цілі жоден з попередніх керівників перед собою не ставив. Відтак центральному органові виконавчої влади де-факто відведена роль статиста на ринку телекомунікацій і "вікна" з видачі ліцензій. Ще недавно всі питання, пов´язані зі сферою діяльності НКРЗ, на засіданнях Кабміну автоматично відносилися до компетенції Міністерства транспорту і зв´язку.
Для того, щоб відвоювати своє місце під сонцем, керівник НКРЗ має заручатися підтримкою з декількох сторін. По-перше, безпосередньо в Кабміні. Попередній склад уряду ринок зв´язку розглядав винятково через призму можливого продажу "Укртелекома". Розуміння цінності цієї галузі для економіки держави не спостерігалося, у результаті Комісія була віддана на відкуп двом протиборчим угрупованням, що і призвело до її повного паралічу. У нинішній ситуації НКРЗдоведеться не тільки демонструвати професійні успіхи, але і дотримуватися політичного нейтралітету, щоб не спровокувати обвинувачення в заангажованості.
По-друге, вкрай важливо буде заручатися підтримкою операторів, причому як новачків, так і найбільших гравців. А зробити це буде не дуже просто через прямий конфлікт інтересів. Учасники ринку очікують більш активної позиції комісії в розв’язанні найбільш гострих питань роботи галузі. Наприклад, до таких відноситься регулювання ставки на доступ операторів до чужих мереж. Саме висока вартість інтерконнекту створює передумови для дискримінації дрібних і середніх операторів. Втім, це питання, за словами Звєрєва, не відноситься до компетенції НКРЗ, оскільки комісія має право регулювати вартість послуг віднесених до категорії "універсальних" (набір телекомунікаційних послуг, до яких громадянам надається доступ на загальних підставах незалежно від географії, - ЕП). Щоправда, обнадійливим є принаймні те, що на порядку денному у НКРЗ стоїть питання зміни списку "універсальних послуг".
Ймовірно, що на керівника НКРЗ очікує "сутичка" з мобільними операторами з питання формування довгоочікуваного фонду універсальних послуг. Теоретично з нього повинна оплачуватися телефонізація віддалених та "депресивних" районів, а його наповнення відбуватися з відрахувань всіх операторів (фіксовано або пропорційно ринковій частці).
Вже зараз великі стільникові оператори в дискусії з НКРЗ наполягають на тому, щоб мобільний зв´язок також був віднесений до універсальної послуги, що дозволило б лідерам ринку істотно знизити внески в цей фонд. Так що керівникові НКРЗ у процесі завоювання ваги на ринкудоведеться балансувати між вкрай полярними позиціями. Особливо делікатною є ситуація з видачею ліцензій (раніше найбільш скандальним аспектом діяльності НКРЗ).
За словами Звєрєва, комісія планує активно заперечувати законність виданих раніше ліцензій компаніям, що не експлуатують частоти, а відверто заробляють на перепродажі. У цій безсумнівно конструктивній ініціативі, на думку більшості експертів, закладено кілька ризиків. Наприклад, імовірність розпалення чергового конфлікту інтересів між окремими членами НКРЗ або ж спроби тиску на комісію з боку бізнесових структур. Якщо події будуть розвиватися за песимістичним сценарієм, то знову актуалізується питання "політичної" ваги Комісії.
