Після оприлюднення Міністерством юстиції США нових документів, пов’язаних із Джеффрі Епштейном, журналісти виявили його глибокі контакти зі світом технологій і стартапів електромобілів. Аналіз матеріалів засвідчив спроби Епштейна увійти до інвестиційних проєктів у Кремнієвій долині.
Про це розповідає ProIT
Спроби інвестування у Faraday Future, Lucid Motors та Canoo
Детальне розслідування показало, як бізнесмен Девід Стерн, загадкова постать із Європи, встановив тісні зв’язки з Епштейном. Стерн пропонував Епштейну взяти участь у фінансуванні кількох стартапів, зокрема Faraday Future, Lucid Motors і Canoo. Особливо цікавою виявилася історія Canoo — нині збанкрутілої компанії, чий список інвесторів довгий час залишався нерозкритим. Лише внаслідок судових процесів стало відомо про участь у ній великих китайських і тайванських бізнесменів, а також самого Стерна, про якого практично нічого не було відомо, окрім його зв’язків із Китаєм і навіть принцом Ендрю.
Розслідувачі зазначають, що у 2018–2019 роках ширилися чутки про можливу участь принца Ендрю у діяльності Canoo, хоча офіційно його інвестиції не підтверджені. Саме близькість Стерна до британської аристократії та його стосунки з Епштейном стали предметом аналізу, адже Стерн активно просував ідеї залучення великих коштів у стартапи електромобільної галузі.
Взаємодія з інвесторами та вплив китайського капіталу
Ринок стартапів електромобілів десятиліття тому переживав бум китайських інвестицій: державні автовиробники та приватні інвестори прагнули бути схожими на компанії з Кремнієвої долини. Вони відкривали офіси у США, вкладали кошти у перспективні проєкти та сприяли розвитку нових компаній. Саме в такому середовищі з’явилися Faraday Future, Lucid Motors і Canoo.
Особливу роль у цих процесах відігравав Стерн, який, згідно з оприлюдненими електронними листами, намагався переконати Епштейна інвестувати сотні мільйонів доларів у Faraday Future, а також придбати частку в Lucid Motors, яку контролював засновник Arrival. Водночас у листуванні згадувалася інформація про можливу участь у фінансуванні Lucid Motors з боку Morgan Stanley та Ford. Проте жодна з цих угод із залученням Епштейна так і не була завершена. Натомість Стерн став інвестором Canoo і допоміг компанії стартувати на ринку.
“Історія цієї співпраці відкриває завісу над тим, як за лаштунками відбувалось формування венчурних капіталів і як окремі особи, попри сумнівну репутацію, могли впливати на інноваційний сектор через свої зв’язки та фінансові ресурси”.
Інша частина матеріалів підкреслює, що переважна більшість контактів Епштейна із представниками Кремнієвої долини відбувалася вже після того, як у 2008 році він визнав себе винним у справі про втягнення неповнолітньої у проституцію. Попри це, значна кількість бізнесменів і підприємців продовжували розглядати його як джерело зв’язків і фінансування.
Оприлюднені документи не лише проливають світло на фінансові схеми в галузі електромобілів, а й демонструють, наскільки часто технологічні гравці ігнорували минуле потенційних інвесторів заради доступу до грошей і впливу. Ці матеріали розширюють уявлення про неформальні механізми венчурного бізнесу у Кремнієвій долині, підкреслюючи ризики, які таїлись у тіні гучних стартапів.