Міжнародна команда астрономів за допомогою телескопа Atacama вперше отримала неймовірно чіткі зображення реліктового випромінювання, яке виникло через 380 тисяч років після Великого вибуху. Світло, вловлене телескопом Atacama з обсерваторії у чилійських Андах, подолало відстань у понад 13 мільярдів років. Вчені нарешті змогли побачити, як виглядав ранній Всесвіт усього через 380 тисяч років після Великого вибуху.
Про це розповідає ProIT
«Ми бачимо перші кроки перед тим, як утворились найстаріші зірки та галактики. І ми не просто бачимо світло і темряву, ми бачимо поляризацію світла у високій роздільній здатності. Це визначальний фактор, що відрізняє ACT від Planck та інших попередніх телескопів», — зазначає директорка Atacama Cosmology Telescope Сюзанна Стеггс та професор фізики Прінстонського університету Генрі де Вольф Сміт.
Астрофізик з Університету Осло Сігурд Наесс додає, що телескоп Atacama має в п’ять разів більшу роздільну здатність, ніж телескоп Planck, а також значно кращу чутливість, що дозволяє прямо вловити слабкі поляризовані сигнали. Отримані зображення демонструють рух ядер водню та гелію, а дослідники зазначають, що ці результати підтверджують просту модель Всесвіту та спростовують усі альтернативні теорії.
Наукова робота ще не була рецензована, а автори планують представити результати на щорічній конференції Американського фізичного товариства 19 березня. Протягом перших кількох сотень тисяч років після Великого вибуху Всесвіт був заповнений первинною плазмою, настільки гарячою, що світло не могло вільно поширюватись. У процесі розширення Всесвіту створювався вільний простір між частинками, заряджених частинок ставало менше, і фотони перестали часто розсіюватись, що дозволило їм вільно переміщуватись у просторі.
Нові зображення надали науковцям чітке уявлення про тонкі варіації щільності та швидкості газів, які заповнювали ранній Всесвіт. Області, що виглядають як туманні хмари на знімках, представляють собою щільні ділянки у скупченні водню та гелію.
«Озираючись у той час, коли все було набагато простіше, ми можемо скласти історію про те, як наш Всесвіт еволюціонував до багатого та складного місця, в якому ми опинилися сьогодні», — підкреслює професор фізики та астрофізичних наук імені Джозефа Генрі в Прінстонському університеті та керівник аналізу ACT Джо Данклі.
Професор астрофізики в Університеті Кардіффа Ермінія Калабрезе зазначає, що нові вимірювання встановили, що протяжність видимої частини Всесвіту сягає майже 50 мільярдів світлових років у всіх напрямках. Маса Всесвіту складає 1900 «зетта-сонць», або майже 2 трильйони трильйонів Сонць, з яких маса баріонної матерії, яку можливо побачити та виміряти, становить лише 100. Інші 500 — це темна матерія, а решту 1300 — енергія вакууму.
«Майже увесь гелій у Всесвіті утворився у перші три хвилини космічного часу. Наші нові вимірювання його чисельності дуже добре узгоджуються з теоретичними моделями та спостереженнями в галактиках», — зазначив астрофізик з Університету Париж-Сакле Тібо Луї.
Завдяки новим вимірюванням та розрахункам за допомогою телескопа Atacama науковці змогли уточнити вікову оцінку Всесвіту та швидкість його розширення. Отримані дані підтверджують, що нашому Всесвіту 13,8 мільярдів років, з похибкою у розрахунках лише 0,1%.
Останнім часом науковці активно дискутували щодо найбільш точного методу вимірювання постійної Хаббла, що свідчить про швидкість розширення космічного простору. Розрахунки на основі спостережень реліктового випромінювання свідчать про швидкість розширення в межах 67-68 км/с на мегапарсек, тоді як спостереження сусідніх галактик вказують на 73-74 км/с/Мпк. Дослідники, використовуючи телескоп Atacama, виміряли постійну Хаббла з більшою точністю, і їхні результати відповідають результатам спостережень реліктового випромінювання.
Вода утворилася майже одразу після виникнення Всесвіту — найстарші зірки «розповіли» про це вченим.
