Бореальні ліси, які формують найбільший наземний біом планети, переживають безпрецедентні зміни через стрімке підвищення температур. Внаслідок цього їх ареал рухається у напрямку Північного полюса, що вже фіксується навіть із космосу. Традиційно ці ліси, переважно представлені соснами, ялинами та модриною, виступали своєрідним «зеленим вінцем» Північної півкулі та домівкою для багатьох видів тварин, зокрема бурих ведмедів, лосів і рідкісних птахів. Однак тепер географічна стабільність тайги порушується, адже цей регіон нагрівається у чотири рази швидше за середньосвітові показники.
Про це розповідає ProIT
Супутники зафіксували масштабну експансію тайги
Задля вивчення масштабів змін дослідники з компанії terraPulse і Центру космічних польотів імені Годдарда NASA використали дані дистанційного зондування Землі, створивши найдовший і найдетальніший запис динаміки лісового покриву на основі супутників Landsat 4, 5, 7 і 8 за 1985–2020 роки. Для обробки 224 026 супутникових знімків застосовували алгоритми машинного навчання, що дозволило отримати карту змін із роздільною здатністю 30 метрів. Аналіз показав, що за 35 років площа бореального біому зросла на 844 000 квадратних кілометрів, або на 12%. Увесь приріст стався за рахунок руху лісів на північ, унаслідок чого географічний центр тайги змістився на 0,29 градуса широти до Північного полюса.
Автор зображення: М. Фенг та ін. / Biogeosciences / 2026 (CC BY 4.0)
Деградація старих лісів і вплив на вуглецевий цикл
Попри загальний приріст площі, розширення тайги на півночі супроводжується зникненням старих лісів на південних межах біому. Це призводить до заміщення зрілих екосистем молодими лісами, які просуваються у тундру. Такі зміни порушують баланс глобального вуглецевого циклу, адже молоді дерева, хоч і ростуть швидше, не здатні акумулювати вуглець у таких масштабах, як старовікові ліси з розвиненими ґрунтовими запасами органіки. Втрата південних лісів часто супроводжується вивільненням вуглецю, накопиченого століттями, і цей процес не компенсується появою нових молодих насаджень на півночі.
“Втрата лісів на півдні часто означає вивільнення накопиченого століттями вуглецю, яке не може бути миттєво компенсоване появою нових дерев у високих широтах”.
Таким чином, бореальні ліси стають молодшими, менш стабільними і зміщуються у просторі. Це вимагає від наукової спільноти перегляду кліматичних моделей та прогнозів щодо майбутніх кліматичних зворотних зв’язків.