Восьминіг — унікальна істота, що вражає своєю анатомією та поведінкою. Його м’яке тіло, три серця, блакитна кров і вісім гнучких щупалець перетворюють цю тварину на справжнє диво еволюції. Восьминоги здатні миттєво змінювати забарвлення та форму, мають захисний чорнильний мішок, а їхня будова настільки незвична, що іноді їх навіть асоціюють з іншопланетянами. Попри свою несхожість на інших мешканців океану, ці тварини демонструють розум, який часто оцінюється надзвичайно високо.
Про це розповідає ProIT
Восьминоги: від міфу про дурість до визнання інтелекту
У сучасних дослідженнях розповідають про неймовірні здібності восьминогів. Є численні історії про те, як ці істоти залишають свої акваріуми вночі, щоб поласувати рибою в сусідніх резервуарах, після чого акуратно закривають кришки. Відомі випадки, коли восьминоги проходили складні лабіринти, використовували підручні засоби для захисту, навчалися спостерігаючи за іншими та навіть проявляли емоційну пам’ять, запам’ятовуючи людей, які їм не сподобалися. Сучасна наука вже не сумнівається в інтелекті восьминогів. Проте так було не завжди: протягом багатьох століть ці дивовижні тварини вважалися одними з найменш розумних, і причиною цього став авторитет видатного мислителя давнини.
«Восьминіг — дурна істота, — заявив він, — бо він наблизиться до руки людини, якщо її опустити у воду».
Арістотелівська помилка: чому інтелект восьминогів недооцінили
У IV столітті до нашої ери Арістотель, автор фундаментальної праці «Історія тварин», назвав восьминога «дурнем», оскільки той підпливає до людської руки, опущеної у воду. На його думку, така поведінка свідчила про відсутність інстинкту самозбереження та недалекоглядність. Філософ також звертав увагу на короткий життєвий цикл восьминога, що, на його думку, не дозволяло цій тварині накопичувати досвід. Особливо негативно Арістотель описував поведінку самок після відкладання ікри, вважаючи їхню байдужість ознакою примітивності. Його висновки, які згодом повторив Пліній Старший, на століття закріпили стереотип про обмежені пізнавальні можливості цих безхребетних.
Однак сучасна наука виявила у міркуваннях Арістотеля ключову хибу. Те, що в давнину вважали ознакою дурості — прагнення до контакту з незнайомим об’єктом, — нині розглядається як прояв допитливості. Саме ця властивість є одним із найважливіших показників високого інтелекту. Біолог Ліза Понсе наголошує: восьминоги відповідають усім сучасним критеріям розуму — вони здатні гнучко опрацьовувати інформацію, запам’ятовувати її надовго, використовувати досвід для вирішення завдань і демонструють активне дослідницьке мислення. Восьминоги досліджують кожен новий об’єкт у своєму середовищі, чи то руку дослідника, чи то нове обладнання, що потрапило в акваріум. Сьогодні ця поведінка — не доказ наївності, а переконливий прояв складного інтелекту. Іронія полягає в тому, що риса, за яку їх раніше називали «дурними», тепер підтверджує їхню розумність.
