Дослідження мозкової активності на завершальному етапі життя людини порушує численні питання і викликає нові припущення. Нещодавно доктор Стюарт Хамерофф, анестезіолог і професор Університету Арізони, поділився результатами дослідження, яке фіксувало мозкову активність пацієнтів після зупинки серця.
Про це розповідає ProIT
Вчені розмістили маленькі датчики на мозку семи пацієнтів, які перебували у критичному стані, безпосередньо перед відключенням від апарату життєзабезпечення. Це дало змогу зафіксувати активність мозку навіть тоді, коли серце і кровоносні судини пацієнтів перестали функціонувати.
«Дослідження показало дивовижний сплеск активності мозку після припинення життєдіяльності», – зазначив доктор Хамерофф, пояснюючи, що це може свідчити про досвід на межі життя або про те, що свідомість людини залишає тіло.
Доктор Хамерофф вважає, що свідомість людини існує на більш глибокому квантовому рівні, аніж просто електричні сигнали між нейронами. Він стверджує, що свідомість виникає внаслідок квантових процесів, які відбуваються всередині мікротрубочок – крихітних структур, що присутні в клітинах мозку. Це може пояснити, чому люди можуть зберігати усвідомлення навіть у станах з низьким рівнем енергії мозку, таких як анестезія або глибокий сон.
Дослідники припускають, що сплески активності мозку можуть бути наслідком кисневого голодування. Однак доктор Хамерофф стверджує, що квантова інформація, що міститься в мікротрубочках, не зникає після зупинки життєдіяльності, а розсіюється у Всесвіті. У випадку успішної реанімації ця інформація може повернутися назад, що призводить до досвіду на межі життя. Якщо ж реанімація не відбулася, тоді квантова інформація може існувати поза тілом безкінечно, подібно до душі.
Згідно з теорією доктора Хамероффа, «квантова інформація, що міститься в мікротрубочках мозку, після завершення життя людини не зникає, а переходить у Всесвіт», що ставить під сумнів традиційні погляди на природу свідомості.
Багато вчених дотримуються усталеної точки зору, що свідомість є наслідком складної взаємодії нейронів у мозку. Проте дослідження, подібні до цього, спонукають до роздумів про глибинну природу свідомості та її можливий зв’язок із квантовими процесами. Дослідження активності мозку наприкінці життєвого шляху є важливим кроком до розуміння цього феномена. Незважаючи на численні нез’ясовані питання, такі дослідження наближають нас до розгадки однієї з найбільших таємниць людського існування.
