Фламінго — це не лише фільтратори, які пасивно проціджують воду. Нещодавнє дослідження продемонструвало, що ці птахи є активними мисливцями, які здатні створювати в воді складні гідродинамічні потоки для підведення їжі прямо до свого дзьоба. Вони не переслідують здобич, а примушують її самостійно плисти до них.
Про це розповідає ProIT
Дослідження почалося зі спостережень доктора Віктора Ортеги Хіменеса з Каліфорнійського університету в Берклі, який зацікавився поведінкою фламінго у зоопарку Атланти. Під час годування дослідник помітив лише незначні хвилі на поверхні води, але підозрював, що під водою відбувається щось складніше. За допомогою підводних камер, лазерного підсвічування та моделювання, разом із колегами, він відкрив захопливу картину.
Дослідження гідродинаміки фламінго
Команда науковців провела низку експериментів у чотирьох університетах, використовуючи 3D-друковані моделі дзьобів і лап фламінго. Вони досліджували, як форма і рух цих частин тіла впливають на водний потік. Виявилося, що фламінго використовують синхронну роботу лап, шиї, дзьоба та навіть язика для створення водяних вихорів — міні-торнадо, які зосереджують дрібну здобич у напрямку до дзьоба.
Процес починається з руху перетинчастих лап. Птахи розгортають їх при натисканні вниз і складають при підйомі. Ця динаміка створює осадові вихори, які багаті на поживні частинки, від артемій до личинок комах. М’які та гнучкі перетинки запобігають всмоктуванню в мул, дозволяючи фламінго піднімати ноги без опору.
Наступний етап — це робота дзьоба. Його незвична L-подібна форма генерує ще один вихор, коли птах швидко підіймає дзьоб вертикально крізь воду. Важливим є тремтіння нижньої частини дзьоба, яке створює симетричні бокові вихори, що спрямовують здобич всередину.
«Ми спостерігали, як створюються симетричні вихори обабіч дзьоба, які захоплюють частинки й направляють їх усередину. Це — високоспеціалізований механізм», — зазначає Ортега Хіменес.
Взаємодія з іншими птахами
Фламінго демонструють надзвичайну адаптацію до фільтраційного харчування, при цьому задіюється не лише голова та дзьоб, а й шия, лапи, язик і численні поведінкові елементи. Інші птахи, зокрема плавунці довгодзьобі, користуються сусідством з фламінго, годуються поряд і споживають удвічі більше їжі завдяки вихорам, створеним фламінго.
Вчені продовжують дослідження язика птаха, який діє як поршень, прокачуючи воду, а також внутрішньої структури дзьоба, покритого ламелами, подібними до китового вуса, які вловлюють мікроорганізми. Дослідники також прагнуть з’ясувати, чи використовують подібну гідродинаміку інші тварини, такі як південні кити, які, хоч і зовні дуже відрізняються від фламінго, також полюють на планктон поблизу дна та можуть створювати схожі вихори.
Це дослідження відкриває нові горизонти не лише у зоології, а й у технічних сферах, оскільки методи фламінго можуть бути застосовані для збору мікропластику чи інших частинок із води.
