Понад 440 мільйонів років тому на Землі відбулася одна з наймасштабніших біологічних катастроф — масове вимирання у пізньому ордовику, під час якого зникло близько 85% морських організмів. Хоча ця подія менш відома широкому загалу, ніж, наприклад, загибель динозаврів, вона суттєво вплинула на формування сучасної біосфери.
Про це розповідає ProIT
Особливості ордовицького періоду та бум життя в океанах
Ордовицький період тривав приблизно 45 мільйонів років, між 485 та 443 мільйонами років тому. На суходолі майже не було рослинності: не існувало дерев, трав чи квітів. Земна поверхня була вкрита лише тонкою плівкою водоростей, тому наземні тварини ще не з’явилися — їм просто не було чим харчуватися.
Зате океани вирували життям. Саме в цей період стався так званий Великий ордовицький біорізноманітнісний вибух — різке збільшення кількості й різноманіття морських організмів. З’явилися морські зірки, корали, брахіоподи, морські їжаки та лілії — багато з них дожили до наших днів. Біосфера активно експериментувала з новими формами та екологічними стратегіями: від донних фільтраторів до тварин, що дрейфували у верхніх шарах води.
Фото: Esteban De Armas/Shutterstock.com
Два етапи глобальної кризи: замерзання та потепління
Кінець ордовицької епохи не настав внаслідок падіння астероїда чи масових вулканічних вивержень. Катастрофа відбулася у дві фази: спочатку Земля пережила значне похолодання, а потім — не менш різке потепління.
Деякі вчені вважають, що похолодання могло бути пов’язане з появою перших примітивних рослин на суходолі, які почали активно поглинати вуглекислий газ з атмосфери. Це могло спричинити гляціацію. Інша гіпотеза пов’язує зміни клімату з переміщенням суперконтиненту Гондвана до Південного полюса, що призвело до накопичення льодових мас, підвищення альбедо та подальшого охолодження клімату.
Як наслідок, температура на планеті різко знизилася, а рівень океану впав. Багато морських організмів, які були чутливими до глибини та температури води, не змогли пристосуватися до нових умов.
Зображення: Aunt Spray/Shutterstock.com
Після льодовикової епохи клімат раптово змінився на потепління. Однак це не принесло полегшення: внаслідок змін у складі океанської води (наприклад, масового цвітіння водоростей або збільшення вулканічної активності) рівень кисню у воді різко знизився. Це стало смертельним ударом для багатьох видів.
“У результаті цих подій зникло близько 85% усіх видів, що населяли тоді океани. Умовно кажучи, це була друга за масштабом катастрофа в історії Землі після пермської кризи”.
Попри втрату більшості видів, ключові екосистеми моря збереглися — жодна з основних груп не зникла повністю. Завдяки цьому океанічне життя з часом змогло досить швидко відновитися, а екосистеми — залишитися схожими на довимиральні.
Чому про ордовицьке вимирання мало хто знає?
Можливо, причина полягає у відсутності «впізнаваних» героїв цієї катастрофи. Пізніші масові вимирання, зокрема зникнення динозаврів, закарбувалися у масовій свідомості через «ефект динозавра». А дрібні морські істоти ордовику залишилися поза увагою людини.
Масове вимирання у пізньому ордовику — одна з найзагадковіших і наймасштабніших подій в історії планети. Воно продемонструвало, наскільки тісно переплетені еволюція, кліматичні зміни та геологічні процеси, і стало яскравим прикладом стійкості природи до глобальних потрясінь.