Дослідження підтвердило, що дерева, зображені у творах видатних художників, таких як Леонардо да Вінчі та Піт Мондріан, підкоряються певним математичним закономірностям, які регулюють їх природну структуру. Це відкриття відкриває нові горизонти у розумінні зв’язку між мистецтвом і природою, пояснюючи, чому люди інтуїтивно можуть впізнавати ці зображення як дерева.
Про це розповідає ProIT
У природі дерева формують самоподібні розгалуження, що називаються фракталами, де однакові структури повторюються на різних масштабах — від стовбура до найтонших гілочок. Нове дослідження, опубліковане в журналі PNAS Nexus, математично проаналізувало пропорції товщини гілок у художніх зображеннях дерев.
Відкриття да Вінчі
Дослідники виявили математичні правила, що описують співвідношення між діаметрами гілок та їхньою кількістю на різних рівнях. Вони порівняли ці закономірності з теоріями, що використовуються в біології для опису росту дерев. Ще у Відродженні да Вінчі помітив принцип збереження загальної товщини дерева під час розгалуження. Він запровадив параметр α для визначення співвідношення між товщинами основної гілки та її відгалужень, стверджуючи, що якщо товщина основної гілки дорівнює сумі товщин двох менших гілок, то α дорівнює 2.
«Сіре дерево», Піт Мондріан, 1911, Гементемузеум, Гаага
Мистецтво та наука в єдності
Дослідники проаналізували зображення дерев у мистецтві різних епох і культур, зокрема на фресках мечеті Сіді Саїд в Індії у 16-му столітті, японському живопису періоду Едо та абстрактних картинах XX століття. Виявилося, що значення α у цих творах коливається від 1.5 до 2.8, що відповідає спостереженням у реальних деревах. Це свідчить про те, що художники, навіть не усвідомлюючи цього, дотримувалися природних математичних закономірностей при зображенні дерев.
Навіть абстрактні роботи, такі як «Сіре дерево» Піта Мондріана, яке не містить традиційних кольорів дерев, все ще сприймаються як дерева завдяки реалістичному значенню α.
Результати цього дослідження підкреслюють, що мистецтво і наука можуть взаємодоповнювати одне одного у вивченні природи та людського сприйняття. Це відкриває новий погляд на можливості оцінювання і відтворення краси дерев у мистецтві. Прихована математика не лише формує природу, але й впливає на мистецьке відображення навколишнього світу, роблячи зображення дерев більш природними і гармонійними для людського ока.
