Земля отримала несподіваний потужний радіоімпульс, джерело якого ідентифікували як супутник NASA Relay 2 – об’єкт, що припинив свою роботу ще в середині 1960-х років. Подія викликала значний інтерес та дискусії серед наукової спільноти, адже технічні розрахунки стверджують: супутник не повинен був генерувати жодних сигналів.
Про це розповідає ProIT
Загадковий сигнал із орбіти Землі
13 червня 2024 року вчені австралійського радіотелескопа Square Kilometer Array Pathfinder зафіксували в небі короткий, але потужний радіоімпульс тривалістю менше 30 наносекунд. Ретельний аналіз показав, що джерело випромінювання розташоване не в далеких просторах Всесвіту, а на навколоземній орбіті. Координати сигналу точно відповідали положенню Relay 2 – експериментального супутника зв’язку NASA, який офіційно завершив свою діяльність у 1965 році, а останні сигнали від нього отримували ще у 1967-му.
Супутники Relay 1 і Relay 2 були першими апаратами для експериментального зв’язку, створеними NASA. Relay 1, запущений 1962 року, став піонером у трансляції телевізійного сигналу зі США до Японії та Європи, а однією з його найважливіших передач стала інформація про вбивство президента Кеннеді. Relay 2, що стартував у 1964 році, працював значно менше – до осені 1965 року, і після 1967 року ознак активності не мав.
Пояснення вчених: «воскресіння» чи природне явище?
«Вчені схиляються до думки, що це явище може мати інші, не менш інтригуючі пояснення».
Науковці, серед яких Кленсі Джеймс з Університету Кертіна в Австралії, заперечують припущення про «воскресіння» Relay 2. Фахівці вважають, що набагато ймовірніше, сигнал був наслідком електростатичного розряду: за роки на орбіті супутник міг накопичити електростатичний заряд, який згодом вивільнився. Подібні електростатичні розряди раніше вже фіксувалися телескопом Аресібо, однак зазвичай вони тривали набагато довше.
Ще одна гіпотеза — зіткнення супутника з мікрометеороїдом, що могло призвести до утворення плазмової хмари і породження короткого радіоімпульсу. Аналіз подібних явищ важливий для підвищення безпеки майбутніх космічних апаратів і виключення подібних сигналів із астрономічних спостережень для підвищення точності даних.
Історія космічних місій знає кілька випадків, коли супутники несподівано повертались до роботи після тривалого мовчання. Наприклад, телекомунікаційний апарат Galaxy 15 вийшов із контролю у 2010 році, але вже через кілька місяців відновив зв’язок. Аматорський супутник AMSAT-OSCAR 7 після 21 року неактивності відновив свою роботу у 2002 році, що стало рекордом у цій галузі.
Детальна наукова стаття про цей загадковий радіоімпульс уже прийнята до публікації в журналі “The Astrophysical Journal” і доступна для ознайомлення на платформі ArXiv. Це відкриття створює нові перспективи для досліджень поведінки старих супутників та неочікуваних космічних явищ.
