Алігатори славляться своєю всеїдністю, полюючи на різноманітну здобич — від риби до дрібних ссавців. Проте однією з найбільш неочікуваних знахідок у їхніх шлунках є звичайне каміння, яке отримало назву «гастроліти». Дослідники виявили, що ці камені мають особливе призначення для водних хижаків.
Про це розповідає ProIT
Гастроліти: природний баласт для тривалих занурень
Різні тварини ковтають каміння з різних причин: для полегшення перетравлення їжі, поповнення запасів мінералів або навіть боротьби з паразитами. Однак для алігаторів і їхніх родичів-крокодилів причина інша — це допомога у зануренні під воду. Ідея про те, що крокодилові ковтають камені для збільшення ваги, вперше виникла серед корінних народів Південної Америки.
У 2019 році науковці Університету Юти провели експеримент із сімома молодими американськими алігаторами, щоб перевірити цю гіпотезу. В лабораторних умовах вони спостерігали, як каміння в шлунку впливає на здатність алігаторів до тривалих занурень.
Результати дослідження: майже удвічі довше під водою
Виявилося, що без гастролітів у шлунку алігатори могли залишатися під водою в середньому менше шести хвилин. Після ковтання каміння цей час збільшувався майже вдвічі — до одинадцяти хвилин, що відповідає зростанню тривалості занурення на 88%. Максимальна тривалість занурення з камінням сягнула понад 35 хвилин, тоді як без нього алігатори не витримували й 15 хвилин.
Вчені дійшли висновку, що гастроліти діють як природний баласт, обтяжуючи алігаторів. Це дозволяє їм повністю наповнювати легені повітрям, не спливаючи при цьому на поверхню. Такий баланс дає їм величезну тактичну перевагу: вони можуть довше залишатися під водою, вистежуючи здобич, або ефективніше топити жертву, затягнувши її під воду.
Ця унікальна адаптація дозволяє алігаторам залишатися непоміченими у воді й підсилює їхні мисливські навички. При цьому подібну стратегію використовували й інші тварини: палеонтологи знаходили скам’янілі залишки плезіозаврів юрського та крейдяного періодів із камінням у черевній порожнині. Це свідчить, що контроль плавучості за допомогою гастролітів має мільйонолітню історію серед водних хижаків.
