Вчені з Університету Бонна виявили унікальне геофізичне явище: великі області Південної Африки поступово піднімаються над рівнем моря зі швидкістю до двох міліметрів на рік. Хоча такі зміни здаються незначними, для геологічних процесів вони мають вагоме значення.
Про це розповідає ProIT
Причини підняття поверхні та роль клімату
Раніше науковці вважали, що підняття земної поверхні в регіоні обумовлене підйомом гарячої магми або дією мантійної течії, зокрема гарячої плями Кватламба. Проте нові дослідження вказують на інший чинник – кліматичні зміни та втрату водних ресурсів.
Фахівці проаналізували дані з високоточної мережі GNSS-приймачів, розташованих по всій країні, та зіставили їх із показниками опадів. Виявилося, що найактивніше підняття ґрунту спостерігається саме в регіонах, які найбільше постраждали від посухи. З 2012 по 2020 рік середнє підняття ґрунту сягало шести міліметрів, а найбільш інтенсивний процес фіксувався у 2015–2018 роках, коли Південна Африка пережила одну з наймасштабніших посух у своїй історії. Тоді Кейптаун опинився на межі «Нульового дня» – загрози повного припинення водопостачання.
“Попри те, що земля здається твердою, в глобальному масштабі вона поводиться подібно до гумової кулі. Тобто, якщо з поверхні зникає велика маса води — із річок, озер, ґрунту й підземних вод — зменшується тиск на земну кору. І вона починає підійматися”.
Моніторинг змін та майбутні наслідки
Динаміку підняття земної поверхні підтвердили також супутникові вимірювання місії GRACE, яка фіксує зміни гравітаційного поля Землі. Найбільші підняття припадають саме на ті райони, де об’єм води суттєво зменшився.
Вчені підкреслюють, що ці зміни можуть бути тимчасовими: якщо водні ресурси відновляться, поверхня поступово опуститься до попереднього рівня. Однак при подальшому погіршенні клімату й дефіциті опадів, процес підняття ґрунту може продовжитися, що матиме наслідки для інфраструктури та екосистем регіону.
Сьогодні підняття поверхні не створює серйозних проблем, однак воно є важливим сигналом змін у водному балансі. Регулярний моніторинг за допомогою GNSS-мережі дозволяє відстежувати стан водних ресурсів у реальному часі, що особливо актуально для регіонів, які страждають від посух.
Поєднання супутникових та GPS-даних стає доступним і ефективним способом контролювати кліматичні зміни. У перспективі така технологія може стати ключовим інструментом для запобігання водній кризі не лише в Південній Африці, а й в інших частинах світу, включаючи Європу.
