Астрономи виявили унікальну екзопланету типу гарячого Юпітера — HIP 67522 b, яка обертається вкрай близько до своєї материнської зірки HIP 67522. Через настільки близьке розташування, ця планета провокує потужні плазмові спалахи на поверхні зірки, що має руйнівні наслідки як для самого світила, так і для планети.
Про це розповідає ProIT
Взаємодія планети та зірки: вплив на атмосферу HIP 67522 b
Зірка HIP 67522, яка трохи більша і холодніша за Сонце, має вік близько 17 мільйонів років. Навколо неї обертаються дві планети, а найближча з них — HIP 67522 b — здійснює повний оберт лише за 7 діб. Така близькість впливає на магнітне поле зірки, викликаючи часті спалахи плазми. Радіація, спрямована до планети, руйнує її атмосферу, через що HIP 67522 b швидко втрачає масу. Сьогодні її розміри майже відповідають Юпітеру, але за прогнозами вчених, менше ніж за 100 мільйонів років вона зменшиться до розмірів Нептуна.
Відкриття та подальші дослідження
Команда дослідників скористалася телескопом TESS для огляду зірок, у яких планети розташовані досить близько, аби збуджувати магнітні поля і спричиняти спалахи. Виявивши, що HIP 67522 належить до таких систем, вчені детально дослідили її за допомогою телескопа Cheops. Важливим підтвердженням стало спостереження, що більшість спалахів відбувається, коли HIP 67522 b проходить перед зіркою з точки зору земного спостерігача. Це свідчить про те, що планета підсилює магнітні лінії зірки і провокує спалахи у визначені моменти орбіти.
«З Cheops ми побачили більше спалахів, довівши загальну кількість до 15, майже всі з яких були в нашому напрямку, коли планета проходила перед зіркою, якщо дивитися із Землі», — зазначає автор дослідження Катерина Ілін із Нідерландського інституту радіоастрономії.
Дослідники наголошують, що явище є новим для науки, і для глибшого розуміння потрібні подальші спостереження. Вони планують використовувати телескопи TESS, Cheops та інші прилади для аналізу енергії спалахів у різних діапазонах випромінювання — зокрема, ультрафіолеті та рентгені. Крім того, астрономи мають намір ідентифікувати інші подібні системи, щоб вивчити процеси взаємодії зірки та планети на ширшій статистичній базі.
Результати дослідження оприлюднені у журналі Nature.
