Група науковців виявила унікальні докази існування гігантського мозазавра, який мешкав у прісноводних річках Північної Америки наприкінці крейдяного періоду. Це відкриття кидає виклик загальноприйнятим уявленням про морських хижаків, адже раніше вважалося, що ці істоти були винятково морськими.
Про це розповідає ProIT
Неочікувана знахідка у розкопках Гелл-Крік
У 2022 році під час розкопок у Гелл-Крік, штат Північна Дакота, відомому багатством скам’янілостей, дослідники спочатку виявили зуб тиранозавра. Однак керівник експедиції доктор Клінт Бойд при спробі акуратно вилучити цю знахідку натрапив на ще більший зуб. Експерт із морських рептилій доктор Натан Ван Вранкен ідентифікував його як зуб мозазавра, представника підродини Prognathodontini, яка до цього часу вважалася суто морською.
“Команда вчених переконливо стверджує, що зуб не був переміщений течією з океану і не походив з гігантського солоного озера. Натомість мозазавр був нащадком морських предків, які адаптувалися до життя у прісній воді, імовірно, харчуючись динозаврами, які необережно наближалися до берега”.
Важливою деталлю є розташування місця знахідки — майже за 2000 кілометрів від сучасного узбережжя океану. Дослідники дійшли висновку, що цей регіон у пізньому крейдовому періоді вже не був морським середовищем. Раніше Північна Америка була розділена Західним внутрішнім морським шляхом, але геологічні процеси — підняття суші та активізація розлому Сан-Андреас — призвели до зникнення морської протоки, а замість неї утворилася розгалужена річкова система.
Гігант серед прісноводних хижаків
Вчені вважають, що мозазавр з Гелл-Крік міг досягати 11 метрів завдовжки, тобто був більшим за сучасну косатку та значно перевершував за розмірами крокодилів чи білих акул. Ізотопний аналіз емалі зуба показав, що його раціон суттєво відрізнявся від морських родичів і, ймовірно, включав динозаврів, які підходили до води. Дослідники навіть припускають, що гадрозаври могли стати здобиччю цього хижака.
Відомі й інші випадки адаптації мозазаврів до прісної води, наприклад у знахідках на території сучасної Угорщини, але угорський вид був значно меншим — близько п’яти метрів. Знахідка з Північної Америки суттєво змінює уявлення про екологічну гнучкість цих доісторичних ящерів.
На думку доктора Мелані Дюрінг з Уппсальського університету, перехід від морського до прісноводного середовища для таких хижаків був можливим завдяки еволюційним змінам та особливостям екосистем того періоду. Це відкриття значно розширює наше розуміння про різноманітність та адаптаційні можливості вимерлих хижаків, додаючи нові сторінки до історії екосистем кінця крейдяної епохи.
Зуб мозазавра з різних ракурсів (ліворуч) та місце його знахідки, поруч із зубом тиранозавра (праворуч). Автор зображення: Мелані Дюрінг.
