Ефект Даннінга-Крюгера — це когнітивне спотворення, за якого люди переоцінюють власні здібності та знання. Водночас існує поширене хибне уявлення, що цей ефект означає: «дурні люди не знають, що вони дурні». Проте, як підкреслюють автори поняття Девід Даннінг і Джастін Крюгер, їхні висновки мають глибший зміст.
Про це розповідає ProIT
Справжня суть ефекту Даннінга-Крюгера
Вперше ефект Даннінга-Крюгера був описаний у 1999 році. Відтоді Девід Даннінг продовжив дослідження механізмів довіри та віри. Він застерігає від використання поняття як образи у мережевих суперечках, наголошуючи, що ефект стосується кожного незалежно від рівня інтелекту чи освіти.
“У будь-якій конкретній темі людям, які не є експертами, не вистачає саме тих знань, які їм необхідні, щоб зрозуміти, наскільки їм не вистачає знань. Ефект Даннінга-Крюгера рано чи пізно наздоганяє кожного з нас з нашою некомпетентністю. Він невидимий для нас, бо щоб знати, що ти чогось не знаєш, треба щось знати”, — пояснює Девід Даннінг.
Даннінг визнає: можна бути експертом у певній сфері, але некомпетентним в іншій. Йому часто ставлять питання, у яких напрямках він сам підпадає під цей ефект, на що психолог іронічно відповідає, що саме цього й не може знати.
Він також підкреслює, що ефект Даннінга-Крюгера є статистичним артефактом, відомим як регресія до середнього. Люди, які показують низькі результати у тестах, схильні переоцінювати свої сили, а ті, хто демонструє високі результати, часто недооцінюють свої можливості. Таким чином, це не лише психологічний феномен, а й певна помилка вимірювання.
Мотивовані міркування та довіра у сучасному суспільстві
У межах подальших досліджень команда Даннінга зосередилася на питанні вмотивованих міркувань, які по суті є самообманом або сприйняттям бажаного за дійсне. Фахівці з’ясували, що люди здатні бачити навіть фізичні об’єкти по-різному залежно від власних очікувань: наприклад, ласощі можуть здаватися ближчими, якщо вони бажані, ніж якщо вони викликають огиду.
Крім цього, Даннінг разом із колегами досліджує питання віри та довіри. Результати експериментів свідчать: хоча з раціональної економічної точки зору довіряти не варто, люди все одно демонструють ірраціональну довіру. Це пояснюється тим, що уникнення довіри асоціюється з образою, а суспільство навчилося уникати такого стану. З іншого боку, людей також навчають з дитинства довіряти словам інших.
Науковець наголошує, що ми живемо в епоху, коли суспільство стурбоване впливом дезінформації. Водночас, якщо б кожен вважав усе почуте неправдою, це загрожувало б самому існуванню цивілізації, адже довіра — одна з її основ.
