Дослідження, проведене науковцями з Північно-Східного університету у США, виявило потенційні властивості психоделічної сполуки псилоцибіну, що міститься у грибах, для лікування легких травм голови. Науковці протестували його дію на самках щурів, які зазнали незначних пошкоджень мозку.
Про це розповідає ProIT
За результатами МРТ-сканування, щури, що отримували псилоцибін, не лише відновилися від травм, а й продемонстрували суттєво покращений зв’язок між різними відділами мозку. “Ми виявили, що при травмах голови функціональні зв’язки у мозку порушуються. Ви даєте псилоцибін, і він не тільки повертає все до норми, а й робить мозок гіперпов’язаним”, — розповідає один з авторів дослідження Крейг Ферріс.
Вплив псилоцибіну на травми голови
Згідно з даними Центрів з контролю та профілактики захворювань у США, щорічно близько 2,9 мільйона американців стикаються з черепно-мозковими травмами. Більшість з них є легкими, але повторні травми можуть призвести до серйозних захворювань, таких як хронічна травматична енцефалопатія або хвороба Паркінсона. Оскільки FDA досі не затвердило лікування повторюваних легких травм голови, вчені звертаються до альтернативних підходів.
У рамках свого експерименту дослідники піддавали 9-місячних самок щурів слабким ударам по голові раз на день протягом трьох днів. Половині тварин давали псилоцибін у дозі 3,0 мг/кг відразу після ударів, інша група отримувала фізіологічний розчин.
Перспективи використання псилоцибіну в медицині
Результати показали, що у щурів, які отримували фізрозчин, розвинувся вазогенний набряк, тоді як у групі, що отримувала псилоцибін, набряк значно зменшився. Нейронні мережі у мозку щурів, що постраждали від травм, не лише відновились, а й стали зв’язуватися більш інтенсивно, ніж до травми.
Дослідження також виявило, що псилоцибін може покращити рухливість. Щури, які отримували цю психоделічну сполуку, краще справлялися з завданнями на баланс та рух.
«Ми виявили, що при травмах голови функціональні зв’язки у мозку порушуються. Ви даєте псилоцибін, і він не тільки повертає все до норми, а й робить мозок гіперпов’язаним», — пояснює один з авторів дослідження Крейг Ферріс.
Хоча це дослідження ще не пройшло рецензування, воно може стати основою для нового підходу до лікування черепно-мозкових травм, а також інших неврологічних розладів, таких як хронічна депресія та посттравматичний стресовий розлад.
