Процес муміфікації у Стародавньому Єгипті досі зберігає чимало загадок, незважаючи на численні дослідження та широке обговорення у наукових колах. Особливої уваги заслуговує питання, що саме відбувалося з очима під час цього складного ритуалу. Як зазначає єгиптолог доктор Кемпбелл Прайс, сучасне уявлення про цю традицію часто є хибним.
Про це розповідає ProIT
Мета муміфікації: не збереження, а перетворення
Більшість людей вважають, що головною метою муміфікації було зберегти тіло від розкладання, проте насправді стародавні єгиптяни прагнули трансформувати звичайне тіло у щось, що могло існувати вічно — у подобу божественної статуї.
“Стародавні єгиптяни хотіли перетворити біологічне тіло, що схильне до розкладання, на щось інше — на щось, придатне для вічності, на подобу божественної статуї”.
Цей ритуал був доступний переважно для заможних осіб, а його правила залишалися досить гнучкими. Описані у посібниках 70-денні етапи муміфікації могли суттєво відрізнятися, але загалом процес включав зневоднення тіла натроном, а потім обробку шкіри різноманітними оліями та смолами задля надання їй міцності та стійкості.
Особливості роботи з очима під час муміфікації
Найбільш інтригуючим аспектом муміфікації залишається те, як поводилися з очима. Очне яблуко складається переважно з рідини, тому під впливом натрону — речовини, яка зневоднює тканини, — очі зморщувалися та втягувалися всередину очних западин. Зберігати їхню форму не вважалося необхідним, оскільки це не відповідало символічним цілям ритуалу.
З цієї причини у деяких мумій, зокрема у фараона Рамзеса IV, очні западини заповнювали цибулинами або камінням. Такі інкрустації нагадували очі статуй богів і мали створити для мумії вигляд вічного, надприродного образу. Саме це прагнення до створення божественного образу є ключовим моментом, який часто упускається у сучасному розумінні єгипетської муміфікації.
