Нові наукові дослідження підтвердили: міське освітлення на узбережжях істотно впливає на життя морських хижаків, зокрема акул. Протягом сотень мільйонів років ритм дня і ночі визначав поведінку мешканців океану, проте з появою потужного штучного світла цей баланс був порушений. Явище, відоме як «втрата ночі», перетворює прибережні води на постійно освітлені зони, що має серйозні біохімічні наслідки для фауни.
Про це розповідає ProIT
Вплив світлового забруднення на акул: дослідження з Маямі
Зростаючий інтерес до впливу штучного світла на дику природу раніше зосереджувався на птахах, комахах і кісткових рибах, однак акули залишалися маловивченими. Команда вчених із Флориди провела дослідження в акваторіях поблизу Маямі, де ніч практично стерта надлишковим міським освітленням. Дослідники вимірювали рівень мелатоніну — ключового гормону, який регулює добові ритми — у диких акулах двох видів: осілих акул-няньок і мігруючих чорноперих акул. Для чистоти експерименту використовували спеціальні методи відлову з мінімальним стресом і червоне освітлення під час забору крові, щоб уникнути впливу стороннього світла.
“Аналіз, опублікований в Science of the Total Environment, показав чітку кореляцію між способом життя хижака та його вразливістю до світлового забруднення. Акули-няньки, які мешкали в яскраво освітлених міських акваторіях, демонстрували критично низький рівень мелатоніну в нічний час порівняно зі своїми родичами з темніших, природніших зон. Фактично, їхній організм не отримував гормонального сигналу про настання ночі.”
Загрози для акул і морських екосистем
Результати дослідження засвідчили, що у акул-няньок, які тривалий час мешкали в постійно освітлених зонах, рівень мелатоніну вночі був значно нижчим, ніж у тварин із менш освітлених територій. Натомість мігруючі чорнопері акули не виявили суттєвих змін у гормональному балансі, що вказує на те, що саме прив’язаність до однієї території робить певні види більш уразливими до світлового забруднення. Такі гормональні порушення можуть мати довгострокові наслідки для здоров’я акул, впливати на їхню здатність до розмноження, регенерації тканин та ефективності полювання. Оскільки акули є ключовими хижаками у харчовому ланцюзі, їхнє ослаблення може вплинути на всю морську екосистему, порушивши баланс численних видів.
Науковці підкреслюють, що світлове забруднення — це не лише естетична проблема, а потужний екологічний чинник, який змінює фізіологію живих організмів на молекулярному рівні. Міста, які розростаються вздовж берегів, створюють невидимі бар’єри для нормальної життєдіяльності морських мешканців, перетворюючи ніч на нескінченний день. Потреба в подальших дослідженнях є критичною: необхідно з’ясувати, чи зможуть морські хижаки адаптуватися до нових умов, або ж прибережні екосистеми зазнають незворотних змін під впливом звичайного міського освітлення.