Сучасні алгоритми штучного інтелекту дедалі активніше знаходять застосування у гуманітарних науках. Яскравим свідченням цього стало масштабне дослідження міжнародної групи математиків, лінгвістів і археологів, які за допомогою інструментів машинного навчання й лінгвістичного аналізу спробували з’ясувати авторство Біблії — одного з найвідоміших текстів у історії людства.
Про це розповідає ProIT
Алгоритми штучного інтелекту відкрили різні стилі у біблійних текстах
Під керівництвом дослідниці Шири Файгенбаум-Головін та за участі фахівців із Університету Дьюка (США) команда проаналізувала перші дев’ять книг єврейської Біблії — Еннетеух. Завдяки аналізу мовних закономірностей за допомогою штучного інтелекту вдалося виокремити три чітко відрізняючіся стилістичні системи. Це дало підстави припускати, що тексти належали різним авторам чи групам авторів. Зокрема, дослідники простежили розподіл не лише за тематикою та сюжетами, а й навіть у використанні базових слів на кшталт «ні», «який», «король».
“Такий високий рівень деталізації дозволив дослідникам виокремити стилістичні ознаки так званого Священицького джерела, текстів Второзаконня та окремої Книги Повторення Закону. Ці дані не лише підтверджують давні гіпотези біблійних критиків, але й надають їм емпіричне, статистично значуще підґрунтя, створене на перетині сучасної науки й тисячолітніх текстів”.
Окремі розділи, зокрема розповідь про Ковчег у Першій книзі Самуїла, не вписуються у жоден з виявлених стилів. Це дозволяє припускати наявність ще одного, досі не ідентифікованого стилістичного шару, а отже — і додаткових авторських впливів, які залишалися поза увагою науковців попередніх поколінь. Такі результати підштовхують до нового погляду на формування біблійного канону як на тривалий і комплексний процес, що тривав у різні історичні епохи.
Можливості ШІ для аналізу інших історичних текстів
Дослідники наголошують, що аналогічні підходи можна застосовувати і до інших стародавніх документів. За словами Шири Файгенбаум-Головін, штучний інтелект здатен не лише виявляти стилістичні відмінності, а й, за певних умов, встановлювати ймовірне авторство текстів. Це відкриває нові перспективи для верифікації автентичності історичних фрагментів — від листування римських імператорів до публічних промов новітньої доби.
Використання математичних алгоритмів у гуманітаристиці дозволяє підтверджувати гіпотези об’єктивними даними та розширює інструментарій дослідників. Міждисциплінарний підхід робить такі науки більш доказовими та сприяє переосмисленню історії як такої.
Таким чином, штучний інтелект не лише допомагає відповісти на питання про авторство Біблії, а й змінює саму парадигму взаємодії між науковим знанням і культурною спадщиною, де код дослідника стає ключем до розкриття стародавніх таємниць.
