Група науковців під час дослідження Сіркової печери, що розташована на кордоні Греції та Албанії, зробила унікальне відкриття — у глибинах печери знайдено гігантське павутиння, яке стало домівкою для понад 111 тисяч павуків.
Про це розповідає ProIT
Унікальна колонія: два види павуків під одним «дахом»
Павутиння займає площу 106 квадратних метрів уздовж вузького підземного проходу. Особливість цієї знахідки полягає у співіснуванні двох видів павуків: 69 тисяч особин виду Tegenaria domestica (воронкові ткачі, або домашні павуки), а також 42 тисячі — Prinerigone vagans. Подібна колоніальна поведінка цих видів зафіксована вперше.
Сіркова печера утворилась внаслідок хімічних реакцій — окиснення сірководню у ґрунтових водах під дією сірчаної кислоти. Вперше гігантське павутиння помітили у 2022 році спелеологи з Чехії під час дослідження каньйону Вромонер. У 2024 році до печери вирушила міжнародна група вчених, які зібрали зразки для аналізу й підтвердили присутність обох видів павуків у спільному павутинні. Провідний автор дослідження, Іштван Урак, організував окрему експедицію для детальнішого вивчення колонії.
Екосистема без світла: як виживають павуки
“Обидва види часто зустрічаються поблизу людських домівок. Однак їхнє співіснування та співробітництво в рамках єдиної величезної павутини, та ще й з такою високою щільністю, вважається унікальним явищем. Зазвичай передбачається, що воронкові ткачі полюють на Prinerigone vagans”
Вчені вважають, що вкрай низький рівень освітлення у печері негативно вплинув на зір павуків і змінив їхні хижі інстинкти, давши змогу двом видам співіснувати. Унікальна харчова ланка починається з сіркоокисних бактерій: вони утворюють білі мікробні біоплівки, якими харчуються мошки, а вже ними — павуки.
Життя в печері підтримується за рахунок струмка, багатого на сірку, який наповнює підземний простір сірководнем. Це створює унікальні умови для розвитку мікробів, мошок та, зрештою, великої колонії павуків, які можуть існувати без доступу сонячного світла.
Дослідники також встановили, що мікробіом печерних павуків бідніший, ніж у їхніх сородичів із зовнішнього середовища. Генетичний аналіз довів: ці павуки мають відмінності від родичів, які живуть поза печерою, тобто вони адаптувалися до специфічних умов підземної екосистеми.
Результати дослідження опубліковані у журналі Subterranean Biology.
