Науковці з Кембриджського університету створили унікальний реактор, що працює на сонячній енергії та здатний вловлювати CO₂ прямо з повітря, перетворюючи його на синтез-газ. Цей синтез-газ є сумішшю водню та оксиду вуглецю, і може слугувати важливим компонентом для виготовлення пального, хімікатів та медичних препаратів.
Про це розповідає ProIT
На відміну від традиційних способів вловлювання CO₂ та його зберігання глибоко під землею, нова технологія є екологічною та економічно вигідною альтернативою. Доктор Саян Кар, один з провідних авторів дослідження, зазначає:
«Що, якщо замість закачувати вуглекислий газ під землю, ми зробимо з нього щось корисне? CO₂ — шкідливий парниковий газ, але його також можна перетворити на корисні хімікати, не сприяючи глобальному потеплінню. Якби ми виробляли ці пристрої у великих масштабах, вони могли б вирішити одразу дві проблеми: видалити CO₂ з атмосфери та створити чисту альтернативу викопному паливу».
Принцип роботи нового реактора
Реактор обладнаний спеціальною системою фільтрів, яка вночі вловлює CO₂ з атмосфери. Вдень сонячне світло нагріває вловлений вуглекислий газ, поглинаючи інфрачервоне випромінювання. Паралельно напівпровідниковий порошок абсорбує ультрафіолетове випромінювання, що активує хімічну реакцію, яка трансформує CO₂ на газ. Дзеркало на реакторі фокусується на сонячному світлі, що підвищує ефективність процесу.
Переваги нової технології
Професор Ервін Райснер, керівник дослідження, акцентує на перевагах нової технології в порівнянні з традиційними методами вловлювання та зберігання CO₂. Він підкреслює, що ці методи є не лише дорогими та енерговитратними, але також можуть виправдовувати подальше спалювання викопного палива.
Науковці наразі займаються перетворенням синтез-газу на рідке паливо, яке можна використовувати в автомобілях, літаках та інших засобах транспорту без додаткових викидів CO₂ в атмосферу. Особливо перспективним є поширення використання таких реакторів приватними особами, що теоретично дозволило б їм виробляти власне паливо.
Результати дослідження були опубліковані у науковому журналі Nature.