Колишні військові бункери у штаті Луїзіана, які раніше використовувалися для зберігання боєприпасів під час Другої світової війни, нині стали унікальною базою для однієї з найбільших іхтіологічних колекцій світу. Саме тут, у Науково-дослідному інституті біорізноманіття Тулейнського університету (TUBRI), зберігається понад 8 мільйонів екземплярів різноманітних видів риб.
Про це розповідає ProIT
Унікальний екземпляр кишенькової акули
Серед величезної кількості зразків науковці виділяють Molisquama mississippiensis — надзвичайно рідкісну кишенькову акулу. Це єдиний у світі представник свого виду, і всі сучасні наукові знання про цю істоту базуються лише на одному маленькому зразку, що зберігається у місті Белл-Часс. Усього існують лише два відомих види кишенькових акул: Molisquama mississippiensis та Molisquama parini, причому обидва екземпляри є справжньою рідкістю для світової науки.
“Назва «кишенькова акула» не пов’язана з її мініатюрними розмірами, як часто вважають, а походить від унікальних анатомічних особливостей — дивних м’ясистих кишень, розташованих в осях грудних плавців. Директор TUBRI Браян Сідлаускас зазначає, що результати синхротронного сканування та гістологічного аналізу дозволяють припустити наявність у цих кишенях тканин, пов’язаних із біолюмінесценцією”.
Значення колекції та перспективи досліджень
Науковці припускають, що кишенькова акула могла виробляти світлове випромінювання, яке відіграє роль захисного механізму у глибоких морях. Проте, через відсутність живих спостережень це питання залишається відкритим для подальших досліджень. Колекція TUBRI бере свій початок із діяльності Рояла Д. Сатткуса. Його збори стали настільки масштабними, що підлога університетського корпусу не витримувала ваги, що призвело до необхідності переміщення експонатів до бункерів.
Інститут активно розширює свої фонди завдяки участі у великих наукових експедиціях, таких як консорціум DEEPEND. В рамках цих досліджень до TUBRI було передано понад тисячу нових зразків, включно з 36 раніше не зафіксованими у Луїзіані видами. Всі нові екземпляри супроводжуються генетичним штрих-кодуванням, що відкриває нові можливості для таксономічних і екологічних досліджень.
Зберігання рідкісних зразків у спеціалізованих умовах бункерів забезпечує їхню цілісність на тривалий час. Завдяки відкритим базам даних, інформація про біорізноманіття Мексиканської затоки, зокрема про кишенькову акулу, стає доступною для науковців усього світу. Це дозволяє вивчати динаміку океанічних екосистем та відстежувати вплив людини на природу.
