Вчені виявили новий колосальний вид щурів, довжина яких перевищує 75 сантиметрів, що втричі більше, ніж у звичайного бурого щура. Цей унікальний вид, відомий як субальпійський вовняний пацюк, вирізняється гострими різцями, густим хутром та кігтями, довжина яких досягає восьми сантиметрів. Дослідники опублікували вражаючі кадри, на яких видно цього гігантського щура, що бігає по гілці дерева вночі, ймовірно, у пошуках їжі.
Про це розповідає ProIT
Субальпійський вовняний пацюк мешкає на крутих високогір’ях гори Вільгельм у Папуа-Новій Гвінеї, і на щастя, не зустрічається в Україні. Цю знахідку зробив Франтішек Веймелка з Біологічного центру Чеської академії наук та Південночеського університету.
“Дивно, що така велика та вражаюча тварина залишається так погано вивченою”, – наголосив Франтішек Веймелка.
До цього часу субальпійський шерстистий пацюк (Mallomys istapantap) був відомий науці лише з кількох музейних зразків. Вперше його описали у 1989 році, але востаннє його реєстрували 30 років тому. Нові фотографії та відеоматеріали, зроблені чеським дослідником, показують тварину в її природному середовищі існування.
Франтішек Веймелка провів шестимісячну експедицію, досліджуючи гору Вільгельм, найвищу вершину Папуа-Нової Гвінеї. За допомогою місцевих племен він зібрав дані про цей рідкісний вид, який мешкає в прохолодних, туманних лісах на висоті близько 3700 метрів. Експерти встановили, що субальпійський вовняний пацюк має довжину 85 сантиметрів разом з хвостом і важить біля двох кілограмів.
Для порівняння, середня довжина домашньої кішки становить близько 70 сантиметрів, а вага коливається від 3,6 до 4,5 кілограма, тоді як середній бурий пацюк має довжину близько 28 сантиметрів і важить лише 200-300 грамів.
В ході свого дослідження пан Веймелка також вивчив раціон, паразитів та поведінку цього мега-щура. За словами дослідника, цей невловимий нічний вид веде прихований спосіб життя у важкодоступних місцях, що пояснює його недостатнє вивчення. Вночі він лазить по деревах, а вдень ховається у норах або кронах дерев, споживаючи лише рослинну їжу. Робота Веймелки, опублікована в журналі Mammalia, сприяє кращому розумінню біорізноманіття тропічних гір Нової Гвінеї.
Дослідник зазначив, що це перші за 30 років записи про знахідки цього вражаючого ссавця, маловідомого науці, та подякував місцевим племенам за допомогу в експедиції. Зображення та відео з фотопасток, а також фотографії середовища існування надають нові дані про моделі активності, пересування та харчування шерстистих щурів.
Незважаючи на те, що субальпійський шерстистий пацюк є величезною твариною, він не є найбільшим пацюком у світі. Найбільшим є Гамбійський хом’яковий щур (Cricetomys gambianus), що досягає 0,9 метра в довжину, включаючи хвіст. Ще одним великим родичем є мадагаскарський гігантський щур (Hypogeomys antimena), який може виростати до 60 сантиметрів. Але найбільші гризуни, які коли-небудь жили на Землі, вже вимерли.
