Відкриття скам’янілостей в Австралії, що містять пилок та спори епохи динозаврів, коли континент розташовувався за Південним полярним колом, дозволило науковцям реконструювати унікальне середовище існування «полярних динозаврів». Близько 120 мільйонів років тому Австралія була частиною величезного сухопутного масиву, що тягнувся далеко за межі Південного полярного кола. Попри суворі умови, включаючи тривалі періоди темряви, ця територія була домом для різноманітних видів динозаврів, і нове дослідження проливає світло на їхнє життя.
Про це розповідає ProIT
Реконструкції середовища життя динозаврів
На основі палеонтологічних знахідок створені ілюстрації, які демонструють, що «полярні динозаври» мешкали в помірних лісах з прохолодним кліматом, перерізаних річками та вкрити пишними папоротями. Серед цих давніх мешканців були невеликі орнітоподи – травоїдні динозаври з характерними дзьобами та щелепами, усіяними зубами, а також дрібні тероподи – переважно хижі двоногі динозаври, багато з яких, ймовірно, мали пір’я.
Співавторка дослідження Віра Корасідіс, викладачка екологічної геології в Мельбурнському університеті та наукова співробітниця Національного музею природної історії Смітсонівського інституту, зазначає, що територія сучасної Вікторії колись знаходилася в межах полярного кола, досягаючи 80 градусів південної широти, і протягом місяців була занурена в темряву. Незважаючи на ці екстремальні умови освітлення, динозаври тут процвітали, залишаючи численні свідчення свого існування на різноманітних палеонтологічних ділянках.
Важливо відзначити, що кількість сонячного світла, яка досягає полярних регіонів, залишалася відносно стабільною протягом геологічних епох.
Дослідження еволюції лісів
Клімат у крейдяному періоді (145–66 мільйонів років тому) був значно м’якшим, ніж сьогодні, із середніми температурами на 6-14 градусів Цельсія вищими за сучасні. Ранній крейдяний період (140–110 мільйонів років тому) вважається одним з найтепліших за останні 500 мільйонів років історії Землі, що, за словами Корасідіс, виключало існування полярних льодовиків у той час. Нові ілюстрації базуються на палінологічних, палеоботанічних, геохімічних та седиментологічних даних.
Протягом десятиліть палеонтологи досліджували гірські породи південноавстралійського штату Вікторія, що містять скам’янілості динозаврів. Паралельно з цим вони аналізували мікроскопічні спори та пилкові зерна, які є залишками рослинного світу, що оточував Південний полюс у ранньому крейдяному періоді. У новому дослідженні Корасідіс та її співавторка Барбара Вагстафф, фахівчиня з пилку та спор з Мельбурнського університету, вивчили майже 300 зразків пилку та спор, зібраних на 48 різних ділянках уздовж узбережжя Вікторії. Ці зразки, вік яких коливається від 130 до 110 мільйонів років, надали цінну інформацію про еволюцію лісів та заплавних територій, де колись жили динозаври. Результати їхньої роботи та перші в історії реконструкції полярних ландшафтів ранньої крейди були опубліковані в журналі Alcheringa.
Згідно з дослідженням, основу лісового пологу складали стародавні хвойні дерева, тоді як у підліску домінували різноманітні папороті, зокрема лускаті деревоподібні папороті (Cyatheaceae), роздвоєні папороті (Gleicheniaceae) та група примітивних папоротей (Schizaeaceae). Цікаво, що приблизно 113 мільйонів років тому дослідники зафіксували значну появу квіткових рослин, що узгоджується з відомим часом їхнього поширення по всій планеті.
Корасідіс у своїй статті для The Conversation зазначила, що поява квіткових рослин у ландшафті призвела до поступового зникнення багатьох видів рослин підліску. В результаті, близько 100 мільйонів років тому ліси Вікторії являли собою відкритий лісовий масив з перевагою хвойних дерев. У підліску ж зростали квіткові рослини та папороті, а також печіночники, роголистники, плауни та сфагноподібні мохи. Ця зміна рослинності, ймовірно, мала значний вплив на раціон динозаврів, багато з яких до кінця крейдяного періоду розширили своє меню, включивши до нього й квіткові рослини.
