Контроль над вогнем став справжнім проривом для давніх людей, відкривши можливості готувати їжу, обігріватися у холод і збиратися на нічні посиденьки. Це вміння з’явилося принаймні мільйон років тому і стало одним із ключових чинників виживання людства.
Про це розповідає ProIT
Проте, під час найбільш холодного періоду останнього льодовикового періоду — максимуму останнього заледеніння (близько 26 500–19 000 років тому) — археологи виявили дуже мало слідів використання вогню, що довго залишалося загадкою.
Нові відкриття в Україні
Нові дані змінили це уявлення. Команда дослідників проаналізувала три вогнища, знайдені на археологічному об’єкті Кормань 9 на території сучасної України. Ці вогнища пов’язані з людськими поселеннями саме часів льодовикового максимуму.
«Наші результати показують, що навіть під час льодовикового максимуму люди не тільки зберегли вміння контролювати вогонь, а й активно використовували його в різних ситуаціях»
Дослідники провели мікростратиграфічний, мікроморфологічний та колориметричний аналізи залишків вогнищ. З’ясувалося, що люди розводили вогонь на відкритих майданчиках, використовуючи переважно деревину. Вогонь досягав температури понад 600°C — це свідчить про високу майстерність у управлінні вогнем, попри суворі умови навколишнього середовища.
Суперечливі результати дослідження
Попри брак великих фрагментів деревного вугілля, вдалося визначити, що основним паливом була деревина ялини. У попелі також знайшли сліди обгорілих кісток тварин, хоча ще залишається відкритим питання, чи використовували кістки як паливо, чи вони потрапили у вогонь випадково.
Одне з пояснень — екстремальні кліматичні умови могли знищити сліди багатьох вогнищ через постійне чергування замерзання і танення ґрунту. Інша версія полягає в нестачі деревини у холодних степах і тундрі, через що люди могли рідше розпалювати багаття. Також можливо, що проблема частково в «ефекті публікацій»: науковці більше досліджували інші періоди, тоді як свідчення вогню часів максимуму заледеніння просто залишилися менш задокументованими.
Виявлені вогнища демонструють, що мисливці-збирачі досконало володіли технологією розведення вогню і використовували його для різних потреб. Різниця між вогнищами може свідчити або про багаторазові поселення на одному місці з інтервалом у тижні або навіть століття, або про різну функціональність вогнищ в рамках одного табору залежно від пори року.
Дослідники наголошують: потрібно більше розкопок і аналізів, щоб зрозуміти, чи дійсно використання вогню в той період було менш поширеним, чи проблема лише в поганій збереженості археологічних свідчень. Дослідження опубліковане у журналі Geoarchaeology.
