Дослідники виявили, що китовий спів має набагато більше спільного з людською мовою, ніж раніше вважалося. Два нові наукові дослідження показали, що вокалізації китів демонструють рівень складності, який ставить під сумнів традиційні уявлення про унікальність людської мови. Це відкриття може допомогти краще зрозуміти еволюцію комунікації серед тварин і людей.
Про це розповідає ProIT
Дослідження китів і людської мови
Перше дослідження, проведене вченими з Університету Стоуні-Брук, порівняло ефективність спілкування між людьми та китами. Виявилося, що деякі види китів можуть бути навіть ефективнішими у своїй комунікації, ніж люди. Найближчими до людської мови виявилися горбаті кити (Megaptera novaeangliae).
У другому дослідженні науковці зосередилися на піснях горбатих китів і виявили, що їх структура відповідає статистичним законам, характерним для людської мови. Це свідчить про глибшу подібність між китовими вокалізаціями та людським спілкуванням.
Статистичні закони і комунікація китів
Дослідники проаналізували 51 людську мову та понад 65 000 послідовностей китового співу, використовуючи два лінгвістичні принципи: закон Менцерата та закон Зіпфа. Згідно з першим законом, довші послідовності складаються з коротших елементів, що підвищує ефективність комунікації. Другий закон вказує, що частіше вживані елементи мови повинні бути коротшими.
Аналіз показав, що 11 з 16 видів китоподібних демонструють ефективність мовлення, яка відповідає закону Менцерата на рівні або навіть вище, ніж у людської мови. Лише горбаті та сині кити (Balaenoptera musculus) відповідали закону Зіпфа, причому лише горбаті кити показали рівень ефективності, порівнянний із людською мовою.
Команда вчених також використала методи аналізу мовлення немовлят для виявлення прихованої структури в китових піснях. З’ясувалося, що пісні горбатих китів складаються з ієрархічних елементів, так само, як людська мова: кити формують фрази з окремих звуків, об’єднують фрази в теми, а теми — в цілісні пісні.
Цікаво, що горбаті кити передають свої пісні культурно, схоже на те, як люди передають мову наступним поколінням. Дослідники припустили, що якщо властивості людської мови розвивалися для збереження культурної інформації, то подібні закономірності повинні спостерігатися й серед китів. Аналіз записів китових пісень за вісім років показав, що вони дотримуються тих же статистичних принципів, що й людські мови.
Результати досліджень свідчать про те, що, хоч китові пісні і не мають семантичного значення, як людська мова, вони все ж містять складну структуру, що сприяє їхньому збереженню та передачі. Це відкриття ставить нові питання щодо еволюції комунікації в тваринному світі та можливості, що подібні механізми могли сприяти розвитку людської мови.
Дослідники вважають, що ці результати можуть значно вплинути на подальше вивчення комунікаційних систем тварин, розширюючи наше розуміння принципів еволюції мови.
