Протягом історії Землі неодноразово виникали крокодили-гіганти. Нові дослідження свідчать, що ці хижаки незалежно еволюціонували у різні епохи, коли екосистеми ставали досить продуктивними для їхнього існування.
Про це розповідає ProIT
Дейнозух – жахливий хижак води
У пізньокрейдяну епоху Північної Америки навіть масивні динозаври не могли почуватися у безпеці поблизу водойм. Одним з таких хижаків був Дейнозух (Deinosuchus), що в перекладі означає «жахливий крокодил». Зуби цих істот сягали розміру банана, а довжина їх тіла могла досягати 7,7 метрів, хоча раніше вважалося, що вони могли досягати і 12 метрів.
На основі художньої реконструкції водного середовища пізньої крейди можна побачити двох дейнозухів, які чекають на момент, коли динозавр спуститься до води, щоб стати жертвою. В повітрі непомітно завис птеродактиль.
Нове дослідження
Дослідження, проведене під керівництвом доктора Мартоня Рабі з Університету Тюбінгена, показало, що Дейнозух не є прямим предком сучасних алігаторів, як вважалося раніше. Вчені побудували «родинне дерево» крокодилів, використовуючи ДНК сучасних видів і понад 200 морфологічних ознак викопних форм. Виявилося, що гігантизм у крокодилів виникав принаймні 12 разів незалежно в різні періоди.
Історія Землі свідчить, що поява крокодилів-гігантів була майже «нормою», а не винятком. Достатньо було багатих ресурсами водойм, щоб природа знову «зібрала» величезного хижака з базових компонентів.
До прикладу, не лише Дейнозух є представником таких гігантів. Інші приклади включають Пурусзавра (Purussaurus) з Південної Америки та Саркозуха (Sarcosuchus), що жив одночасно в Африці та Південній Америці на початку крейдового періоду.
Незважаючи на те, що сучасні крокодили значно менші, зафіксовані випадки майже 6-метрових особин, таких як знаменитий Брутус. Вчені вважають, що причинами відсутності таких гігантів, як Дейнозух, є надмірне полювання та руйнування природних середовищ.
Дейнозух, навіть з «зниженою» оцінкою своїх розмірів, безперечно був здатний нападати на великих динозаврів. Це підтверджують сліди зубів на викопних рештках, включаючи кістки предків тиранозаврів.
На думку вчених, Дейнозух рано відокремився від гілки сучасних крокодилів і мав здатність жити у солоній воді, що відрізняло його від алігаторів. Це також могло допомогти йому поширитися по обидві сторони внутрішнього моря, яке розділяло Північну Америку в крейдяну епоху.
Нове дослідження доводить: природа в різні епохи знову і знову створювала гігантських хижаків за схожими сценаріями. Гігантські крокодили були не винятком, а майже правилом тодішніх екосистем. Хоча сьогодні таких істот ми не зустрічаємо, їхній вплив на розвиток життя на планеті був дійсно вражаючим.
