На перший погляд, звуки бонобо можуть здаватися лише частинами дикої природи. Проте за цими свистами та “піпами” ховається складна система комунікації, що вражає своєю схожістю із людською мовою.
Про це розповідає ProIT
Дослідники з Цюрихського університету та Гарварду провели детальний аналіз вокалізацій диких бонобо, які мешкають у заповіднику Коколопорі в Демократичній Республіці Конго. Під час роботи вони прослухали понад 700 записів, у яких виявили більше 300 унікальних контекстів використання звуків. Це не просто набір окремих сигналів — бонобо комбінують різні типи звуків у структуровані “висловлювання”, що нагадують за своєю побудовою людську мову.
Унікальна комунікація бонобо
Олів, самка бонобо, яка вперше стала матір’ю в спільноті Екалакала, активно спілкується, звертаючись до віддалених членів групи на території заповідника. Бонобо відзначаються найбільшою “балакучістю” серед усіх людиноподібних мавп. Вони комунікують високими свистами, гучними вигуками, а також тихими бурчаннями, які чутні лише при близькому контакті. Частота їхніх голосів на цілу октаву вища, ніж у шимпанзе, хоч зовні ці види мають багато спільного.
Одне з найзначніших відкриттів полягає в здатності бонобо до нетривіальної композиційності. Це лінгвістичне поняття означає, що значення вислову не є простим підсумком значень слів, а його частини можуть змінювати одне одного. Наприклад, вислів “поганий танцівник” передає специфічне значення в контексті, відрізняючись від простої оцінки.
Еволюційні аспекти дослідження
Отже, дослідники зафіксували у бонобо складне мовне мислення. З чотирьох виявлених в дослідженні структур комбінацій звуків три демонструють нетривіальну композиційність — це свідчить про те, що тварини не просто вигукують окремі сигнали, а змінюють їх значення в залежності від контексту. Наприклад, ніжний “піп” перед гучним свистом може вказувати на напружену соціальну ситуацію, додаючи сенсу: не просто “я тут”, а “я тут, і щось відбувається”.
Бонобо є нашими найближчими родичами, разом із шимпанзе ділимо з ними близько 98,8% ДНК. Ці відкриття мають не лише зоологічну, а й еволюційну цінність, адже вони допомагають зрозуміти розвиток людської мови з її складною структурою, контекстами та подвійними смислами. Можливо, перші кроки до сучасних мов, якими ми користуємося сьогодні, сталися ще в джунглях, серед свистів, “піпів” та гілок, що хрустять під лапами бонобо.
