У світі науки, непередбачувані результати експериментів трапляються досить часто, і інколи саме вони стають найбільш вражаючими. Яскравим прикладом є, на перший погляд, незначне дослідження, проведене у США понад сорок років тому, наслідки якого вдалося повною мірою оцінити лише тепер. Як повідомляє IFLScience, йдеться про експеримент, пов’язаний з виверженням вулкана Сент-Геленс у штаті Вашингтон у 1980 році.
Про це розповідає ProIT
Тоді потужний вибух та викиди вулканічних матеріалів – застиглої лави, попелу та каміння – накрили товстим шаром територію на багато кілометрів навколо, повністю знищивши місцеві ліси та луки. Стало очевидно, що відновлення ландшафту до його первісного стану вимагатиме десятиліть, а можливо, й століть природних процесів.
Дослідження ролі ховрахів у відновленні екосистеми
Скориставшись цією унікальною можливістю, американські вчені вирішили дослідити, яку роль у прискоренні відновлення зруйнованої екосистеми можуть відіграти, здавалося б, такі скромні мешканці, як ховрахи. Їхня гіпотеза полягала в тому, що ці тварини, риючи свої нори у шарі вулканічного попелу та лави, виноситимуть на поверхню родючіший ґрунт, що знаходиться під ним. Разом із ґрунтом мали потрапляти й корисні мікроорганізми – грибки та бактерії, що, на думку дослідників, повинні були сприяти швидшому поверненню рослинності на ці ділянки.
Для перевірки цієї ідеї, через два роки після виверження вулкана Сент-Геленс, вчені провели простий експеримент. На невеликій ізольованій ділянці на схилі вулкана розмістили групу ховрахів. Тварини провели там лише один день, активно риючись у вулканічній пемзі, після чого їх відловили та повернули назад.
Вражаючі результати експерименту
Результати цього короткочасного втручання почали проявлятися вже через шість років. На тій ділянці, де ховрахи працювали протягом одного дня, зростало понад 40 000 рослин. Це різко контрастувало з територіями за межами експериментального майданчика, які залишалися переважно безплідними. Таким чином, первісна гіпотеза дослідників знайшла своє підтвердження: діяльність ховрахів справді сприяла швидшому відновленню рослинного покриву.
Проте справжнє, несподіване відкриття чекало на вчених значно пізніше. Через сорок років після того єдиного дня з ховрахами на схилі вулкана, дослідники знову повернулися на експериментальну ділянку, щоб оцінити довгострокові наслідки. І виявлене там стало неймовірним: на ділянці, де колись працювали ховрахи, була зафіксована значно більша різноманітність бактеріальних та грибкових спільнот, ніж навіть у вцілілих старих лісах, розташованих навколо вулкана.
Один із дослідників, коментуючи цей результат, зізнався, що у 1980-х роках вони просто вивчали короткострокову реакцію і ніхто не міг передбачити, що одноденне «кидання ховрашка» на ділянку матиме помітний залишковий ефект через чотири десятиліття.
Цей унікальний експеримент демонструє, наскільки глибокими та довготривалими можуть бути наслідки навіть, здавалося б, незначних втручань в екосистему. Він підкреслює важливу роль живих організмів, включаючи тих, кого ми часто не помічаємо, як ховрахи, та мікроскопічні бактерії і грибки, у процесах відновлення природи після масштабних катастроф. Детальні результати цього дослідження були опубліковані у науковому журналі Frontiers in Microbiomes.