Американські кліматологи з Університету Вікторії з’ясували, що під товщею Південного океану накопичується значна кількість тепла, яка у майбутньому може раптово піднятися до поверхні, спричинивши стрімке глобальне потепління.
Про це розповідає ProIT
Роль океану у зміні клімату
З початку індустріальної епохи океани стали головним сховищем надлишкового тепла, поглинаючи близько чверті усіх викидів CO₂ та понад 90% надмірної теплової енергії. Особливо важливий у цьому процесі Південний океан, потужні висхідні течії якого переносять тепло та вуглець у глибокі шари.
Науковці під керівництвом Айві Френджер проаналізували довгостроковий сценарій за допомогою кліматичної моделі UVic v2.9. Вони розглянули ситуацію, коли викиди CO₂ спочатку зростають, а потім різко скорочуються, навіть досягаючи від’ємних значень завдяки видаленню вуглекислого газу з атмосфери.
Наслідки раптового вивільнення тепла
Моделювання показало, що через кілька століть після зменшення викидів CO₂ Південний океан може раптово випустити накопичене тепло з величезною швидкістю. Це призведе до різкого потепління, яке за масштабом буде співмірним із змінами клімату, викликаними діяльністю людини у XX та XXI століттях.
“Це може порушити взаємозв’язок між кількістю CO₂ та глобальною температурою, яка досі вважалася стабільною. Отже, якщо людству навіть і вдасться реалізувати кліматичні цілі та знизити концентрацію CO₂ в атмосфері, подібний ефект може призвести до нового стрімкого підвищення глобальної температури на планеті”.
За прогнозами, під час такого вивільнення тепла концентрація CO₂ в атмосфері може залишатися стабільною, оскільки вуглець завдяки хімічним властивостям морської води залишатиметься в океані. Однак вивільнення саме теплової енергії викличе стрибок температури.
Фахівці наголошують, що подібний процес здатен серйозно дестабілізувати глобальну кліматичну систему. Глобальний викид тепла може призвести до танення морської криги, зміни погодних патернів та значного впливу на океанічні течії. Екосистеми Антарктики та Південного океану також опиняться під загрозою через порушення балансу розподілу поживних речовин і кисню внаслідок перепадів температур.
Особливо небезпечним буде зменшення площі морської криги, що змінить відбиття та поглинання сонячної радіації, підсилюючи кліматичні зворотні зв’язки. Науковці наголошують, що недостатньо лише скорочувати викиди CO₂ або покладатися на технології вилучення вуглецю. Важливо розуміти реакцію планети на колишні й майбутні втручання та враховувати приховані «відстрочені ефекти» у глибинах океанів.
Результати дослідження оприлюднені у журналі AGU Advances.
