Традиційні дієтологічні рекомендації роками підкреслювали переваги рослинної їжі для профілактики серцево-судинних хвороб, діабету та ожиріння. Проте результати масштабного Китайського поздовжнього дослідження здорового довголіття, що охопило понад 5000 людей віком від 80 років, виявили несподівану закономірність: повна відмова від м’яса на цьому віковому етапі може знижувати ймовірність досягнення сторічного віку.
Про це розповідає ProIT
Вік, метаболізм та вплив раціону
Зібрані з 1998 по 2018 роки дані свідчать, що фізіологічні потреби людей похилого віку суттєво відрізняються від запитів молодших організмів. Якщо для середнього віку харчування з великою кількістю клітковини та низьким вмістом тваринних жирів допомагає уникати хронічних недуг, то після 80 років з’являються нові виклики: дефіцит калорій, зменшення м’язової маси, зниження апетиту і погіршення засвоєння поживних речовин. У цих умовах організм стикається з підвищеним ризиком старечої астенії, тобто крихкості та виснаження.
“Відмова від м’яса у глибокій старості може знижувати шанси перетнути сторічний рубіж”.
Значення маси тіла та білка для довголіття
Дослідження підкреслило особливу важливість маси тіла у старості, підтвердивши явище «парадоксу ожиріння» у геріатричній практиці: помірний надлишок ваги асоціюється з кращим виживанням. У людей з нормальною вагою відмова від м’яса не впливала на довголіття, але для тих, хто мав дефіцит маси, виключення тваринних білків без адекватних замін призводило до швидкого виснаження організму. Продукти тваринного походження, включаючи рибу, яйця та молочні продукти, є джерелом білка, вітаміну B12, кальцію та вітаміну D — критично необхідних для підтримки кістково-м’язового апарату. Примітно, що старші люди, які не їли м’яса, але залишали у раціоні інші продукти тваринного походження, мали такі ж шанси дожити до 100 років, як і ті, хто регулярно споживав м’ясо.
Науковці наголошують: більшість свідчень на користь вегетаріанства були отримані у дослідженнях людей середнього віку. Для літніх людей пріоритетом стає не профілактика хронічних недуг, а запобігання недоїданню й саркопенії — втраті скелетної мускулатури. Хоча це дослідження має обсерваційний характер і не встановлює однозначного причинно-наслідкового зв’язку, його висновки підтверджують необхідність індивідуального підходу до харчування у старшому віці. Суворі дієтичні обмеження у похилому віці можуть бути небезпечними, і для підтримки сил кожен прийом їжі повинен бути максимально поживним.