Науковці виявили, що під поверхнею Землі міститься значна кількість водню, яка потенційно може забезпечити енергетичні потреби людства на 200 років. Це відкриття може суттєво змінити залежність світу від нафти.
Про це розповідає ProIT
Згідно з дослідженням у журналі Science Advances, у надрах Землі є близько 6,2 трильйона тонн водню, захованого в скелях і підземних резервуарах. Це обсяг, який у 26 разів перевищує кількість залишкової нафти на планеті. Проте, дослідники зазначають, що ці ресурси ще не досліджені повністю.
Як отримати доступ до підземних запасів?
Більшість водню знаходиться надто глибоко або далеко від берегів, що ускладнює його видобуток. Деякі природні сховища водню можуть бути занадто малими для економічно вигідного видобутку. Але навіть з такими обмеженнями, існуючі запаси водню можуть забезпечити потреби людства, вважають вчені.
Енергія водню може бути використана в різних сферах, від електроенергетики до транспорту. Джефрі Елліс, нафтовий геохімік з Геологічної служби США, заявляє, що лише 2% виявлених запасів водню можуть покрити енергетичні потреби людства на кілька сотень років.
Моделювання і кількість водню
Для оцінки обсягів водню дослідники використали модель, яка враховувала різні природні процеси, що впливають на утворення та збереження водню. Водень утворюється в результаті хімічних реакцій у породах, найпростішою з яких є розділення води на водень і кисень. Існують десятки інших природних процесів, які генерують водень у невеликих кількостях.
Раніше вважалося, що водень не може накопичуватися через свою малу молекулярну структуру, але відкриття родовищ у Західній Африці та албанській шахті сприяло зміні цього уявлення. Дослідження показало, що у резервуарах Землі можуть існувати значні накопичення водню. Модель передбачила наявність від 1 млрд до 10 трлн т водню, а 6,2 трлн т є найбільш ймовірною оцінкою.
“Парадигма протягом усієї моєї кар’єри полягала в тому, що водень існує, він виникає, але це дуже мала молекула, тому він легко виходить через маленькі пори, тріщини та каміння”, — пояснює Елліс.
