Українські виробники спаржі зіткнулися з серйозними викликами напередодні старту сезону через аномально холодну весну. Квітень 2026 року відзначився нетипово низькими температурами, які у багатьох регіонах опускалися до −5…−7 °C, а також сильними вітрами. Такі погодні умови призвели до значних пошкоджень посівів, зокрема у період, коли спаржа мала активно розвиватися.
Про це розповідає ProIT
“Температури на рівні −5…−7 °C у поєднанні з вітрами виявилися критичними навіть для тих виробників, які дотримувалися технологій захисту — використовували укриття та інвестували в збереження врожаю. У результаті повністю уникнути втрат не вдалося”.
Пізній старт сезону та втрати врожаю
Через несприятливу погоду цьогорічний сезон спаржі почнеться зі значним запізненням — перша продукція з’явиться на ринку лише у першій декаді травня, що пізніше звичних строків. За оцінками експертів, втрати раннього врожаю можуть сягнути щонайменше 30%. Найбільших збитків зазнали господарства, які вирощували ранні гібриди, адже саме вони виявилися найменш стійкими до весняних заморозків. Водночас пізні сорти спаржі, що ще не вступили у фазу активної вегетації, постраждали менше.
Поточна ситуація спонукає фермерів змінювати традиційні підходи до вирощування спаржі. Зокрема, аграрії все частіше замислюються над диверсифікацією сортів і мінімізацією залежності від одного сценарію розвитку сезону. Це дозволить підвищити стійкість господарств до погодних коливань у майбутньому.
Економічний тиск на аграріїв
Додатковою проблемою для виробників спаржі залишається економічна ситуація. Зниження купівельної спроможності населення не дозволяє підняти ціни на продукцію до рівня, який би покривав витрати на вирощування. В умовах скорочення врожаю це створює додатковий фінансовий тиск на аграріїв, що вже зазнають втрат через кліматичні ризики.
Поточний рік вкотре доводить, що сільське господарство в Україні залишається вкрай вразливим до погодних аномалій. Фермерам доводиться адаптуватися не лише до зміни клімату, а й до економічної нестабільності, аби зберегти прибутковість та життєздатність своїх господарств.