Серед безлічі видів павуків, що населяють Землю, сіднейський воронкоподібний павук (Atrax robustus) займає особливе місце через свою смертельну небезпеку для людини. Унікальність цього виду полягає не лише у його потужній отруті, а й у вкрай обмеженому ареалі: ці павуки зустрічаються виключно в радіусі приблизно 160 кілометрів навколо Сіднея, формуючи єдине місце на планеті, де потенційна загроза для людини реальна.
Про це розповідає ProIT
Характеристики та поведінка сіднейського воронкоподібного павука
Павук отримав свою назву завдяки незвичайним лігвам у вигляді лійки, які він плете у вологих та затінених місцях — під камінням, колодами чи у садових щілинах. Незважаючи на великий розмір самок, найнебезпечнішими вважаються саме самці. Вони залишають свої укриття під час теплих і вологих місяців, особливо після опадів, вирушаючи на пошуки самок для спарювання. Саме під час таких мандрів самці нерідко потрапляють до людських осель і можуть ховатися у взутті, одязі або на підлозі, що і призводить до більшості випадків укусів.
“Отрута сіднейського воронкоподібного павука є потужним нейротоксином, що містить унікальний компонент дельта-атракотоксин, який надзвичайно ефективно діє на нервову систему приматів, включаючи людину. Укус викликає стрімкий розвиток симптомів: сильний біль, м’язові спазми, підвищене потовиділення та слиновиділення, а згодом — утруднене дихання та порушення роботи серця, що без медичної допомоги може призвести до смерті всього за кілька годин”.
Наукові досягнення у боротьбі з отрутою павука
До появи специфічної протиотрути у 1981 році від укусу сіднейського воронкоподібного павука загинуло 13 людей. Однак із часу впровадження протиотрути летальні випадки повністю зникли. Виготовлення цієї життєво необхідної сироватки стало можливим завдяки спеціальній програмі Австралійського парку рептилій, у межах якої звичайних мешканців країни заохочують безпечно ловити самців цього павука та здавати їх до пунктів збору. У лабораторних умовах отриману отруту використовують для виробництва протиотрути — так потенційна загроза перетворюється на засіб порятунку людських життів.
Порівняно з іншими небезпечними павуками, такими як бразильський мандрівний павук чи австралійський червоноспинний павук, Atrax robustus виділяється тим, що його укус майже завжди супроводжується введенням повної дози токсину, а агресивна захисна поведінка збільшує ймовірність нападу при контакті з людиною. Це, у поєднанні з потужною отрутою та схильністю жити поряд з людьми, робить сіднейського воронкоподібного павука найнебезпечнішим у світі. Проте, завдяки науковим відкриттям та активній участі громади, смертельна загроза сьогодні практично зведена до нуля.
Atrax robustus мешкає лише в околицях Сіднея, перетворюючи мегаполіс та його передмістя на унікальний осередок цієї небезпечної тварини. Фото: Adrian Rubiales.
