Коли Джеймс Ірунгу розпочав роботу в компанії Samasource, яка займається аутсорсингом у сфері технологій, він не отримав багато деталей про свої обов’язки від свого менеджера, але робота була дуже затребуваною і дозволяла майже подвоїти його зарплату до 250 фунтів стерлінгів на місяць. Це також давало можливість вибратися з Кібери, величезного нетрів на околиці Найробі, де він жив з молодою родиною.
Про це розповідає ProIT
«Я вважав себе щасливчиком», — зізнався 26-річний чоловік. Але потім він опинився серед величезної кількості жорстоких і сексуально відвертих матеріалів, включаючи криваві аварії, самогубства, відрубування голів і дитяче насильство.
«Я пам’ятаю день, коли я увійшов у систему і побачив дитину з розірваним животом, яка страждала, але ще не була мертва», — сказав кенійський громадянин виданню Guardian. Бачення експлуатації дітей «змусило усвідомити, що це щось інше».
Ірунгу був найнятий Samasource для модерації контенту на Facebook, відсіюючи найбільш токсичні пости. Деякі з найжахливіших зображень залишилися в його пам’яті, іноді пробуджуючи його вночі в холодному поту. Побоюючись, що розповідь про його роботу викличе дискомфорт чи осуд, він тримав це в собі.
Через його замовчування, дружина віддалилася. Ірунгу змирився з їхнім віддаленням, вважаючи, що захищає її, і залишився на роботі на три роки. Він каже, що шкодує про це.
«Я не думаю, що ця робота підходить для людей», — сказав він. «Це насправді ізолювало мене від реального світу, тому що я почав бачити його як темне місце». Він став боятися відпускати доньку з поля зору.
Психологічні наслідки для модераторів
Ще одна колишня модераторка заявила, що деякі з контенту її налякали, і деякі колеги залишили роботу. Але вона знайшла мету в запевненнях керівників, що їхня робота захищає користувачів, включаючи маленьких дітей, як її власні.
«Я відчувала, що допомагаю людям», — сказала вона. Але коли вона зупинилася, зрозуміла, що речі, які стали для неї нормою, викликають тривогу.
Вона згадує, як одного разу закричала посеред офісу після перегляду жахливої сцени. За винятком кількох поглядів від колег і керівника, який відвів її на консультацію про «благополуччя», це було, як ніби нічого не сталося, сказала вона. Консультанти сказали їй взяти трохи часу для відпочинку і забути побачене.
«Як забути, коли ти повертаєшся на робоче місце після 15-хвилинної перерви, щоб перейти до наступного завдання?» — запитала вона. Вона сумнівалася, чи мають консультанти кваліфікацію психотерапевтів, зазначивши, що вони ніколи не передають справу на психіатричну допомогу, незалежно від того, що бачили модератори чи наскільки вони були стривожені.
Вона перетворилася з людини, яка часто приймала гостей, на ту, що рідко виходить з будинку, плаче через смерті незнайомих людей, і відчуває себе емоційно пригніченою, іноді борючись з суїцидальними думками.
«Робота завдала мені шкоди, я ніколи не повернуся до неї», — сказала жінка, яка сподівається, що ця справа вплине на індустрію модерації контенту в Африці, оскільки світовий попит на такі послуги зростає.
«Потрібно щось змінювати», — сказала вона. «Я ніколи не хочу, щоб хтось проходив через те, що ми пережили».
