У міру того, як світ вступає в нову епоху технологічної революції — від штучного інтелекту та напівпровідників до квантових обчислень — інновації стають ключовим чинником конкурентоспроможності. Під впливом глобальної конкуренції багато компаній переходять до інтенсивніших трудових практик, однак їм доводиться балансувати між збереженням темпу розвитку та дотриманням робочих стандартів.
Про це розповідає ProIT
Особливості трудового законодавства Південної Кореї
У Південній Кореї стандартна тривалість робочого тижня становить 40 годин з можливістю до 12 годин понаднормової роботи, що зазвичай оплачується за підвищеною ставкою. Порушення цих правил загрожує підприємцям штрафами, кримінальною відповідальністю та іншими санкціями. З 1 січня 2025 року 52-годинний тиждень став обов’язковим для всіх компаній країни.
На початку року було впроваджено спеціальну програму, яка дозволяє працівникам працювати понад 52 години на тиждень за їхньою згодою та за умови державного дозволу — до 64 годин. Для сфер глибоких технологій, таких як виробництво напівпровідників, термін дії дозволу подовжили до шести місяців, однак скористалися цією опцією лише окремі компанії. Надалі уряд планує поступово обмежувати такі винятки та посилювати трудове законодавство, хоча частина депутатів вважає чинні норми достатніми.
За місцевими опитуваннями, 70,4% працівників південнокорейських стартапів готові працювати додаткові 52 години на тиждень, якщо їм запропонують адекватну компенсацію.
Виклики для технологічного бізнесу та думки експертів
Керівник венчурної компанії Bluepoint Partners Йонгкван Лі зазначає, що 52-годинний ліміт є суттєвим викликом для інвесторів у глибоких технологіях. Зокрема, це стосується сфер, де конкуренція на глобальному рівні вимагає від команд значного навантаження й тривалої роботи під час критичних етапів розвитку.
“52-годинний робочий тиждень справді є складним фактором під час прийняття інвестиційних рішень у галузях глибоких технологій. Це особливо актуально для таких секторів, як напівпровідники, штучний інтелект і квантові обчислення. Трудові виклики тут особливо складні, адже засновники та команди часто працюють у напруженому режимі під час ключових етапів зростання”.
За словами Лі, обмеження робочого часу може впливати на швидкість досягнення ключових бізнес-цілей, особливо коли інвестиції здійснюються на ранніх стадіях розробки технологій.
Технічний директор стартапу LeMong Бохьон Кім вважає, що система 52-годинного тижня часто сприймається як обмеження, а не захист. Він підкреслює, що інженерна праця нерідко виходить за межі встановлених годин, оскільки вимагає творчості та глибокого занурення у вирішення складних завдань. Якщо систему зробити надто жорсткою, це може шкодити ефективності.
Кім також наголошує на відмінностях між інженерами-виробничниками та дослідниками, адже у виробництві виробничі показники пов’язані з часом, тоді як у R&D — з результатом.
Співзасновник LeMong Хуийонг Лі вважає, що більш гнучкий підхід до обліку робочого часу, зокрема запровадження середньомісячного ліміту замість щотижневого, дозволив би глибокотехнологічним компаніям ефективніше планувати роботу, особливо на етапах інтенсивної розробки продукту.
За його словами, у стартапах із невеликою командою до 10–20 осіб важливо врахувати специфіку бізнесу та забезпечити більшу гнучкість.
Ще один венчурний інвестор із Сеулу стверджує, що наразі обмеження не мають визначального впливу на інвестиційну привабливість компаній, адже більшість стартапів не фіксує робочий час працівників, а відповідальність за виконання завдань покладається на самоорганізацію професіоналів.
Водночас у галузях із великою часткою низькооплачуваних працівників, таких як логістика, доставка чи виробництво, 52-годинний ліміт суттєво підвищує витрати компаній через обов’язкову оплату понаднормових і додаткових відпусток, що ускладнює досягнення економії масштабу для бізнесу з низькою маржею.
Міжнародний контекст: як регулюють робочі години у світі
Щоб зрозуміти особливості корейської моделі, варто порівняти її з іншими країнами. У Німеччині, Великій Британії та Франції стандартна тривалість робочого тижня коливається від 33 до 48 годин. В Австралії та Канаді — 38 та 40 годин відповідно із обов’язковою оплатою понаднормових. В США стандарт становить 40 годин, а за понаднормову роботу працівники отримують підвищену оплату, при цьому загальний ліміт не встановлений. У Китаї — 40 годин на тиждень із різними коефіцієнтами оплати за понаднормову; у Японії — 40 годин та суворі річні обмеження на додаткову роботу. У Сінгапурі тиждень дещо довший — 44 години з максимумом у 72 години понаднормової праці на місяць.
Таким чином, корейський ліміт у 52 години розташовується посередині між більш ліберальними підходами США й Сінгапуру та жорсткішими нормами країн Європи. Однак для технологічних компаній, що змагаються на глобальному ринку, головним питанням залишається не лише сама цифра, а й наскільки встановлені межі враховують специфіку нерівномірних, інтенсивних робочих періодів у сфері досліджень та розробок.