У західних водах Антарктичного півострова науковці ідентифікували новий вид риби-дракона — Akarotaxis gouldae, або смугасту драконову рибу, яка пройшла величезний еволюційний шлях в ізоляції протягом близько 780 000 років. За словами вченого Ендрю Корсо з Вірджинського інституту морських наук, цей вид відокремився від найближчого родича ще в часи масивних льодовиків, що ізолювали частину Південного океану.
Про це розповідає ProIT
Особливості та унікальність нового виду
Дослідження ДНК продемонстрували, що Akarotaxis gouldae розійшлася з A. nudiceps, коли льодовики закрили значні ділянки океану, залишивши лише невеликі популяції риб у підводних западинах. Характерною рисою нового виду стали дві помітні смуги на боках дорослих особин, відсутні у спорідненого виду. Протягом десятиліть ці екземпляри нерозпізнаними зберігалися у музейних колекціях і лише завдяки поєднанню генетичних та морфологічних даних їх вдалося відокремити.
“Старі банки з формаліном, запилені полиці та рукописні етикетки можуть здаватися непривабливими, але саме вони виявилися вирішальними для ідентифікації такого маловідомого виду, як Akarotaxis gouldae”.
За допомогою молекулярного годинника — методу часово-каліброваної філогенії, підтверджено, що види розділилися 780 тисяч років тому. Родина Bathydraconidae, до якої належить A. gouldae, відома своєю рідкістю: дорослі особини зазвичай трапляються на великих глибинах, а личинки лише зрідка потрапляють у планктонні сіті.
Виживання в умовах ізоляції та загрози для майбутнього
Тривала ізоляція під льодовиками сформувала унікальні риси цього виду як на морфологічному, так і на генетичному рівні. Нототеніоїдні риби, до яких належить A. gouldae, адаптувалися до води з температурою близько -2 °C, виробляючи антифризні глікопротеїни, що запобігають утворенню льоду в тканинах.
Дорослі риби переважно мешкають на глибинах у сотні метрів і лише під час нересту підходять ближче до берега для охорони гнізд. Їхні личинки дрейфують біля поверхні, де більш доступний корм, але й більше ризиків від рибальських знарядь. Відомо, що популяція A. gouldae зростає повільно, оскільки самки відкладають небагато ікринок, а це робить вид особливо вразливим до зовнішніх впливів.
Ареал смугастої драконової риби обмежується вузькою смугою вздовж західної частини Антарктичного півострова протяжністю близько 400 км — це один із найменших ареалів серед антарктичних хребетних. Саме ця зона нині зазнає найшвидшого потепління у Південній півкулі. Зменшення площі морського льоду та підвищення температури води призводять до скорочення запасів антарктичного криля — ключового ресурсу для багатьох антарктичних тварин, зокрема й драконових риб.
Комерційні судна виловлюють криль на глибинах до 250 метрів, що перекриває середовище існування личинок A. gouldae. Слабка документованість прилову молоді риб означає, що навіть кілька сотень виловлених личинок можуть завдати серйозної шкоди популяції. “Цей обмежений ареал у поєднанні з їхньою низькою репродуктивною здатністю та наявністю ранніх стадій життя на мілководді свідчить про те, що це вразливий вид, на який може вплинути промисел криля”, — підкреслює Корсо.
Вид отримав назву на честь дослідницького судна “Лоуренс М. Гулд”, яке багато років забезпечувало роботу наукових експедицій в Антарктиці і було зняте з експлуатації у 2024 році. Нині лише одне американське судно здатне виконувати подібні завдання.
Зміни клімату та посилення промислової діяльності вже відчутно впливають на антарктичну екосистему — колонії пінгвінів навколо півострова за останні десятиліття скоротилися на понад 50%. Науковці сподіваються, що відкриття Akarotaxis gouldae стане поштовхом для посилення охорони антарктичного біорізноманіття та введення суворіших обмежень на вилов криля, аби зберегти цей унікальний вид для майбутніх поколінь.
Повний текст наукової роботи можна знайти у виданні Zootaxa.
