Астрономи здійснили відкриття нового космічного об’єкта — астероїда 2025 SC79, який до цього залишався невидимим через потужне сонячне сяйво. Виявлення стало можливим завдяки роботі Скотта С. Шеппарда з Інституту Карнегі, який за допомогою Камери темної енергії (DECam) на 4-метровому телескопі Blanco у Чилі провів спостереження у рідкісний сутінковий проміжок, коли небо ще не повністю освітлене Сонцем.
Про це розповідає ProIT
Унікальні характеристики астероїда 2025 SC79
2025 SC79 належить до надзвичайно рідкісної групи навколоземних астероїдів типу Атіра. Особливість цієї групи полягає в тому, що їхні орбіти повністю розташовані всередині орбіти Землі, через що їх виявлення є особливо складним. Новий астероїд став лише 39-м відомим представником цього типу та другим об’єктом, чия орбіта цілком проходить усередині орбіти Венери. Додатково 2025 SC79 перетинає орбіту Меркурія, а його орбітальний період — лише 128 днів, що робить його третім за швидкістю обертання серед відомих астероїдів. Діаметр астероїда сягає близько 700 метрів. Хоча це менше за знаменитий Чіксулуб, зіткнення з об’єктом такого розміру могло б призвести до катастрофічних наслідків для цілих континентів і становити загрозу для мільярдів людей.
“Найнебезпечніші для Землі уламки ховаються там, де їх найважче помітити — у сліпучому сяйві Сонця”.
Важливість подальших досліджень
Спостереження за 2025 SC79, підтверджені телескопами Gemini та Magellan, підкреслюють, що об’єкти, які становлять найбільшу небезпеку для Землі, найскладніше виявити. Наразі астероїд знову зник у сяйві Сонця, і спостереження за ним будуть можливі лише через кілька місяців. Після того, як об’єкт з’явиться знову, вчені планують дослідити його склад, щоб з’ясувати, як астероїд витримує інтенсивне сонячне випромінювання. Також подальші дослідження допоможуть визначити походження 2025 SC79 — чи був він частиною головного поясу астероїдів, звідки його витіснили гравітаційні збурення, перш ніж він потрапив у гравітаційну пастку Сонця. Аналіз траєкторій таких прихованих об’єктів має вирішальне значення для захисту Землі та кращого розуміння історії формування Сонячної системи.
