На околицях Прип’яті, серед покинутої техніки та іржавих металевих конструкцій, знаходиться унікальний об’єкт, який отримав назву «Кіготь смерті». Це масивний металевий ківш, що був головним інструментом для збору радіоактивного графіту та уламків палива безпосередньо після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Минуло вже 40 років після аварії, але цей артефакт досі становить серйозну загрозу для всіх, хто опиняється поруч.
Про це розповідає ProIT
Історія та небезпека чорнобильського ковша
Після катастрофи у квітні 1986 року рівень радіації на даху реактора був настільки високим, що навіть спеціалізовані роботи швидко виходили з ладу. Тоді «Кіготь смерті» став одним із небагатьох засобів, здатних працювати у самому епіцентрі радіаційної катастрофи. Він контактував із надзвичайно небезпечними ізотопами, зокрема цезієм-137 та стронцієм-90, які залишилися у структурі металу.
«У квітні 1986 року, коли рівні радіації на даху реактора були настільки високими, що виводили з ладу навіть роботів, цей ківш був одним із небагатьох інструментів, що «працювали» безпосередньо в епіцентрі катастрофи».
Сьогодні ківш лежить просто неба на околиці міста у маловідомому місці, проте його часто знаходять туристи та сталкери. Дозиметричні вимірювання біля об’єкта фіксують рівні радіації у сотні разів вище природного фону. Навіть короткочасний контакт з ковшем або перебування поруч можуть спричинити значне опромінення.
Рівень радіації та довгострокова загроза
Експерти зазначають, що всередині ковша фіксується до 30–50 мікрозівертів на годину, що еквівалентно отриманню кількох рентгенівських знімків щогодини. Хоча більшість короткоживучих ізотопів уже зникли, цезій-137 із періодом напіврозпаду близько 30 років залишить цей об’єкт небезпечним ще принаймні кілька десятків років. Тому фахівці з радіаційної безпеки наголошують: наближатися до «Кігтя» категорично не рекомендується.
- Спроби ізолювати: Відомо, що ківш намагалися заховати під землею, щоб знизити рівень радіації, але потужне випромінювання змусило залишити техніку на місці.
- Проблеми для дозиметрів: У зоні біля ковша цифрові дозиметри можуть виходити з ладу або показувати помилку через надмірну інтенсивність гамма-випромінювання.
- Маскування природою: Зараз ківш майже повністю заріс лісом, що робить його особливо небезпечним для необізнаних туристів.
Дослідники попереджають: навіть за наявності дозиметра «Кіготь» випромінює не лише гамма-промені, а й бета-частинки, які можуть спричинити серйозний радіаційний опік шкіри при контакті з металом. Такі пошкодження проявляються лише через кілька днів після відвідування місця.
Історія «Кігтя смерті» — це нагадування про довготривалі наслідки техногенних катастроф. Поки людство шукає рішення для мінімізації радіоактивного спадку, природа продовжує займати своє: ліс поглинає об’єкти, залишені людьми, приховуючи їх у гущавині.