Кольська надглибока свердловина, розташована за Полярним колом на північному заході Євразії, залишається найглибшою штучною дірою на планеті. Її буріння розпочалося у 1970 році у межах масштабної наукової програми Радянського Союзу, яка мала на меті дослідити глибини земної кори та зазирнути до мантії. У підсумку глибина свердловини сягнула рекордних 12 кілометрів, що зробило її унікальним геологічним об’єктом.
Про це розповідає ProIT
Екстремальні умови: основна причина зупинки буріння
З самого початку проект був оповитий міфами, зокрема про «демонічні крики» з надр Землі, однак ці легенди не мають під собою наукового підґрунтя. Насправді справжньою проблемою для науковців стали не містичні явища, а несподівано високі температури. На глибині близько 12 кілометрів температура сягнула 180°C, що виявилося критичним для бурового обладнання. Внаслідок цього техніка почала виходити з ладу, і у 1992 році буріння було припинено, а до 1995 року весь проект повністю законсервували.
“Незважаючи на чутки про демонічні крики, які насправді були лише міською легендою, справжніми перешкодами, що зупинили науковий прогрес, стали екстремальні фізичні умови”.
Наукові відкриття під час експерименту
Хоча дослідникам не вдалося досягти мантії Землі, експеримент приніс низку важливих відкриттів. Зокрема, на глибинах, де раніше вважалося неможливим існування води, було виявлено вільну воду. Це суперечило уявленням західних науковців, які були переконані, що твердість кори на такій глибині унеможливлює проникнення рідин. Також серед відкриттів — мікроскопічні скам’янілості планктону на глибинах понад 6 кілометрів, що довело існування життя в тих шарах порід, які до того вважалися надто старими для біологічної активності.
Аналіз кернових зразків допоміг краще зрозуміти сейсмічні межі: виявилося, що зміна швидкості сейсмічних хвиль пов’язана не зі складом порід, а з їх метаморфозом під дією температури та тиску, внаслідок чого породи стають менш пористими.
Нині Кольська надглибока свердловина являє собою невелику порожнину, яку можна порівняти за розміром із обідньою тарілкою. Вона стала своєрідною туристичною пам’яткою в Арктиці, а її наукова спадщина продовжує надихати дослідників, які аналізують зібрані зразки та дані з найглибшої діри на Землі.