Зона відчуження Чорнобильської АЕС, яка виникла після масштабної аварії 1986 року, перетворилася на унікальну природну лабораторію. Попри високий рівень радіації та хімічного забруднення, на цій території сформувалася самобутня екосистема, у якій особливий інтерес викликає популяція напівдиких собак. За оцінками, у зоні мешкає близько 700 таких тварин — нащадків домашніх собак, покинутих під час евакуації населення. Виживши в екстремальних умовах, вони продовжують розмножуватися, привертаючи увагу генетиків і екологів.
Про це розповідає ProIT
Генетичні дослідження чорнобильських собак
Останні наукові дослідження підтвердили, що ці собаки мають унікальний генетичний профіль. Група вчених під керівництвом Нормана Клеймана з Колумбійського університету проаналізувала їхню ДНК і виявила близько 400 «локусів винятків», які чітко відрізняють популяцію ЧАЕС від собак із інших регіонів.
«Ці мутації, що передаються з покоління в покоління, є свідченням прискореної еволюції у відповідь на антропогенний тиск».
Науковці дійшли висновку, що хронічний вплив радіації та хімікатів сприяв швидкій адаптації тварин до екстремального середовища.
Загадка блакитної шерсті: що сталося з собаками
Восени 2025 року волонтерська організація «Собаки Чорнобиля», яка опікується тваринами в зоні, повідомила про появу собак із незвичним блакитним забарвленням шерсті. За словами доглядачів, ще тиждень тому ці тварини не мали такого кольору. Незважаючи на різке зміну вигляду, собаки залишаються активними та виглядають здоровими. Найбільш ймовірною причиною появи блакитної шерсті вважають контакт із невідомою хімічною речовиною, розташованою на території промислової зони. Фахівці припускають, що забарвлення є наслідком зовнішнього забруднення, а не генетичних змін.
Інцидент із блакитною шерстю свідчить про складну екологічну ситуацію в зоні відчуження. Окрім радіації, тут залишаються небезпечні промислові хімікати, які можуть впливати на здоров’я тварин. Навіть якщо забарвлення можна змити, воно є яскравим сигналом про наявність різноманітних токсичних загроз для всіх мешканців цієї території. Чорнобильські собаки стали об’єктом для досліджень як з точки зору генетичної адаптації до радіації, так і гострого впливу залишкового хімічного забруднення, що робить цю популяцію цінною для науки про виживання у надзвичайних умовах.