Ім’я Чингісхана, засновника однієї з найбільших імперій світу, оповите легендами не лише через його завойовницьку діяльність, а й через чутки про виняткову плідність. Поширена версія стверджує, що близько 16 мільйонів чоловіків, тобто кожен двохсотий на планеті, є прямими нащадками Чингісхана. Чи справді це відповідає дійсності, та яку роль відіграє наука у розкритті цього питання?
Про це розповідає ProIT
Генетичні дослідження та загадка Y-хромосоми
Початком цієї теорії стало наукове відкриття у 2003 році, коли вчені проаналізували ДНК чоловіків із 16 різних азійських популяцій. Вони виявили одну унікальну Y-хромосому, яка зустрічалася з винятковою частотою на теренах колишньої Монгольської імперії. За підрахунками, близько 8% чоловіків у цьому регіоні мали цю генетичну ознаку.
Без зразка ДНК самого Чингісхана, поховання якого досі не знайдено, вчені спиралися на логічні побудови та математичний аналіз. Імовірність випадкового поширення настільки однорідної генетичної лінії практично дорівнює нулю. Також було відкинуто гіпотезу про біологічну перевагу цієї Y-хромосоми, адже вона містить дуже мало генів, і можливість її позитивного природного відбору надзвичайно низька.
“Залишалося одне пояснення — соціальний відбір. Це унікальний випадок, коли культура та суспільний устрій відіграли вирішальну роль у поширенні генетичної лінії. Завоювання Чингісхана та його нащадків супроводжувалися масовим знищенням місцевого чоловічого населення, що різко скорочувало генофонд. Водночас сам хан, його сини та онуки мали численних дружин і наложниць, часто з підкорених знатних родів, і їхні нащадки успадковували владу та привілеї.”
Історичний контекст та масштаб впливу
Династія Чингізидів володіла величезними територіями Азії аж до XIX століття, що сприяло широкому розповсюдженню однієї Y-хромосомної лінії. Точна кількість дітей Чингісхана невідома, але історичні джерела свідчать про як мінімум сім офіційних дружин і чотирьох синів — Джучі, Чагатая, Угедея й Толуя, які стали спадкоємцями влади. Окрім того, хану приписують до 500 наложниць, а його старший син Джучі, за даними істориків, мав 40 синів. Це пояснює, як генетична лінія могла стрімко поширитися серед населення регіону.
Варто пам’ятати й про інший бік спадщини Чингісхана. Під час монгольських завоювань загинуло близько 40 мільйонів людей — це була значна частина тодішнього населення Землі. За оцінками деяких досліджень, масштаби спустошення могли навіть вплинути на клімат через зменшення викидів вуглецю та відновлення лісів на покинутих територіях.
Чингісхан не єдиний, чия генетична спадщина поширилася завдяки соціальному відбору. Подібні явища фіксують і в інших регіонах: наприклад, у Китаї генетична лінія династії Цін, а в Ірландії — династія О’Нілів, яка походить від напівлегендарного Ніалла Дев’яти Заручників.
Остаточної впевненості щодо ідентичності цієї Y-хромосомної лінії немає, адже ДНК самого Чингісхана досі не виявлено. Тому, попри переконливі логічні й статистичні аргументи, твердження про те, що кожен 200-й чоловік є потомком великого хана, залишається науковою гіпотезою, а не доведеним фактом.
