У жовтні на технологічній конференції в Італії засновник Amazon і Blue Origin Джефф Безос заявив, що протягом наступних десятиліть мільйони людей житимуть у космосі — «переважно тому, що вони цього захочуть», адже виконання роботи буде економічно вигідніше довірити роботам, а не людям.
Про це розповідає ProIT
Люди чи роботи: хто працюватиме у космосі?
На противагу цій думці, Вілл Брюї, засновник компанії Varda Space Industries, під час виступу на TechCrunch Disrupt у Сан-Франциско, висловив припущення, що вже через 15–20 років буде дешевше відправити «працівника робітничого класу» на орбіту на місяць, ніж вдосконалювати роботизовані системи для роботи у космосі. Така заява викликала запитання щодо умов праці та соціального захисту майбутніх космічних працівників.
Професорка Мері-Джейн Рубенстайн, деканка соціальних наук Уесліанського університету, наголошує на суттєвій нерівності:
“Workers already have a hard enough time on Earth paying their bills and keeping themselves safe . . . and insured. And that dependence on our employers only increases dramatically when one is dependent on one’s employer not just for a paycheck and sometimes for health care, but also for basic access, to food and to water – and also to air”.
Рубенстайн зазначає, що романтизувати космос як ідеальний новий світ не варто: там немає ані океанів, ані гір, ані пташиного співу, а умови виживання — надзвичайно суворі.
Кому належить космос: правові та етичні дилеми
Захист прав працівників — не єдина проблема. Зі зростанням комерційних космічних програм виникають суперечки щодо права власності на ресурси. Договір про космос 1967 року забороняє державам проголошувати суверенітет на небесні тіла, проте американський закон від 2015 року дозволяє компаніям володіти всім, що вони видобудуть на Місяці чи астероїдах. Це створило передумови для освоєння космічних ресурсів приватними структурами та спричинило занепокоєння інших держав.
Рубенстайн порівнює цю ситуацію з власністю на будинок: неможливо володіти будинком, але можна забрати з нього все цінне. Проте у випадку Місяця йдеться про сутність самого небесного тіла: видобуток ресурсу — це фактично відчуження частини Місяця.
Провідні компанії, такі як AstroForge та Interlune, вже готуються до видобутку рідкісних елементів і гелію-3 з Місяця, хоча ці ресурси не відновлювані. «Якщо США добудуть гелій-3, КНР його вже не отримає, і навпаки», — зауважує Рубенстайн.
Міжнародна спільнота відреагувала на це критикою: росія назвала американський акт порушенням міжнародного права, а Бельгія попередила про небезпеку дисбалансів у світовій економіці. У відповідь США уклали «Артемідівські угоди», які закріпили американське тлумачення космічного права. До угод долучилися 60 країн, але рф та Китай залишились осторонь.
Рубенстайн вважає, що ідеальним виходом було б повернути контроль над космічною діяльністю ООН, однак це малоймовірно. Альтернативним кроком вона бачить скасування «поправки Вулфа», яка перешкоджає співпраці між США та Китаєм у космічній сфері.
Професорка також підкреслює, що уявлення про космос значною мірою формуються під впливом наукової фантастики. Більшість сучасних проектів розвиваються за сценарієм «завоювання» — освоєння нових територій задля національних чи капіталістичних інтересів. Друга категорія — антиутопії, що попереджають про ризики. Третій напрямок — спроби уявити альтернативні, більш справедливі моделі взаємодії у космосі.
Серед практичних шляхів вирішення проблем Рубенстайн називає запровадження екологічних стандартів для космічних операторів, адже викиди ракет і уламки негативно впливають на озоновий шар. Особливої уваги потребує питання космічного сміття: понад 40 тисяч уламків обертаються навколо Землі, і неконтрольовані зіткнення можуть зробити орбіту непридатною для майбутніх місій. Тут інтереси всіх сторін збігаються — ніхто не зацікавлений у космічному смітті.
Зараз Рубенстайн працює над ідеєю щорічної конференції для обговорення етичних та кооперативних підходів до освоєння космосу за участі науковців, представників NASA та бізнесу. Проте політична воля до глобальної співпраці залишається низькою: у 2025 році Конгрес США навіть розглядав законодавство щодо посилення обмежень на співпрацю з Китаєм.
Поки компанії готуються до видобутку на Місяці та астероїдах, а передбачення щодо появи робітників у космосі залишаються без відповідей, питання розподілу ресурсів і етики освоєння космосу стають усе актуальнішими для людства.