Науковці встановили, що корінні жителі Анд змогли виробити унікальні генетичні зміни, які забезпечили їм здатність виживати на висоті понад 4000 метрів над рівнем моря — у надзвичайно розрідженому повітрі з низьким вмістом кисню. У таких екстремальних умовах більшість людей стикається з гіпоксією, набряком легень чи хронічною гірською хворобою, однак мешканці Анд змогли не лише пристосуватися, а й змінити свій організм на рівні ДНК.
Про це розповідає ProIT
Еволюційний прорив у серцево-судинній системі
Результати сучасних досліджень свідчать, що у представників андських популяцій відбулися специфічні мутації, які впливають саме на серцево-судинну систему. Ці генетичні зміни відрізняються від тих, які притаманні мешканцям Тибету: якщо тибетці пристосувалися за рахунок зміни рівня гемоглобіну, то андці еволюціонували іншим шляхом.
Головною особливістю адаптації жителів Анд є модифікація генів, відповідальних за розвиток серцевого м’яза. Особливої уваги науковців заслуговує ген DST, мутації в якому дозволяють серцю ефективніше працювати в умовах нестачі кисню — воно стає більш витривалим і краще перекачує кров навіть за низького кисневого тиску. Це дозволяє уникати серцевої недостатності, типової для людей, котрі тривалий час перебувають у горах.
«Ці люди демонструють нам неймовірний приклад “швидкої” еволюції. Їхні тіла навчилися обходити біологічні обмеження, які для більшості з нас були б смертельними. Це не просто звичка до гір, це переписаний код виживання», — зазначають генетики, що вивчають адаптаційні механізми.
Медичне значення відкриття
Вивчення унікальної генетики мешканців Анд може відкрити нові шляхи лікування серцево-судинних захворювань і станів, спричинених гіпоксією. Фахівці відзначають, що природа вже закодувала ефективний механізм боротьби з нестачею кисню у ДНК андійців, і його розшифрування може допомогти в розробці нових терапевтичних підходів для людей по всьому світу.
Андська адаптація наочно демонструє, що людина не припиняє еволюціонувати, а гнучкість нашого організму дозволяє долати навіть найсуворіші умови життя. Кожне нове відкриття у цій галузі наближає людство до розуміння власних можливостей і меж біологічної адаптації.