Гробниця Тутанхамона, одна з найвідоміших археологічних пам’яток XX століття, наразі перебуває у найскладнішому стані за всю історію спостережень. Від часу її відкриття Говардом Картером у 1922 році структура поховання, що відома під індексом KV62, виявляє дедалі більше ознак руйнування та деградації.
Про це розповідає ProIT
Критичний стан гробниці: небезпечні тріщини та руйнування фресок
За сто років після сенсаційного відкриття гробниця зіткнулася з реальною небезпекою повного обвалу. Стелі вкриті численними тріщинами, гірські породи стін відшаровуються через хронічну вологість, а унікальні настінні фрески, що ілюструють подорож фараона у потойбічний світ, поступово втрачають насиченість кольорів під впливом грибків та мікроорганізмів. Особливо критичною є ситуація із основним матеріалом гробниці — есенським сланцем, який здатен змінювати свої властивості залежно від рівня вологості, що спричиняє додатковий тиск на древню конструкцію.
Дослідження професора Саїда Хемеди, опубліковане у виданні npj Heritage Science від Nature, визначає повінь 1994 року як ключову подію, що посилила руйнування. Тоді вода, насичена мулом, проникла у гробницю, що спричинило значне підвищення вологості та активний розвиток грибків. Зараз велика тріщина, яка проходить через стелю похоронної камери та вхід, дозволяє дощовій воді проникати всередину, що ще більше руйнує структуру гробниці.
Археологи закликають до негайних дій та формування плану порятунку
Проблема KV62 відображає загальні ризики для всієї Долини царів, де у скелях також з’являються тріщини, що можуть призвести до обвалу великих кам’яних мас на поховання. За словами професора Мохамеда Атії Хаваша з Каїрського університету, ця гробниця є «суворим попередженням», яке, однак, досі залишається без належної уваги з боку влади, незважаючи на статус об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
в країні відсутня “культура запобігання”, а влада реагує “лише після того, як трапляються стихійні лиха”.
Археологи наполягають на необхідності створення експертного комітету для повного геологічного та археологічного аналізу й розробки невідкладного плану порятунку. Серед запропонованих рішень — встановлення знімних внутрішніх опор для запобігання обвалу, зменшення навантаження на гору над гробницею та стабілізація мікроклімату всередині поховання. Дослідники наголошують: ситуація вимагає не лише обговорень, а й негайного впровадження системного наукового моніторингу та втручання, щоб уникнути втрати унікальної культурної спадщини.