Американські вчені з Університету штату Мен висунули гіпотезу, згідно з якою еволюція людини вже визначається насамперед культурними, а не генетичними чинниками. Дослідники вважають, що людство переживає унікальну трансформацію, коли рушієм змін стає не біологічна спадковість, а культурне середовище, створюване і передаване від покоління до покоління.
Про це розповідає ProIT
Культурна еволюція: нова рушійна сила людства
Згідно з традиційними уявленнями, еволюційні процеси відбуваються через адаптацію до змін навколишнього середовища, що супроводжується природним відбором і мутаціями генів. Проте нова теорія, запропонована Тімоті Уорінгом і Закарі Вудом, підкреслює: у сучасному світі культурна еволюція починає відігравати вирішальну роль. Вчені наводять приклади соціальних та технологічних змін, таких як розвиток сільського господарства, появу правових систем і медичних практик, які виникають і поширюються значно швидше, ніж змінюється генетичний код людини.
Дослідники стверджують, що технологічні і культурні досягнення дозволяють людству пристосовуватись до нових умов значно оперативніше, ніж це можливо суто завдяки генетичній спадковості. Особливу увагу вони приділяють медичним втручанням — наприклад, використанню окулярів або проведенню кесаревого розтину, які забезпечують виживання людей, незалежно від особливостей їхньої генетики.
“Культура рухає еволюцією зі швидкістю, з якою гени просто не можуть зрівнятися. Технологічні та культурні досягнення здатні адаптуватися до змін навколишнього середовища набагато швидше, ніж це знадобилося б генетичним мутаціям. Взяти, наприклад, медичні втручання, такі як окуляри або кесарів розтин. Ці культурні рішення допомагають вирішити проблеми, які генетика могла б залишити невирішеними, дозволяючи людям адаптуватися і виживати способами, які біологія сама по собі ніколи не змогла б передбачити”, — пояснює Закарі Вуд.
Науковці припускають, що перехід від домінування генетичної еволюції до культурної відбувається поступово, і вже сьогодні соціальні тенденції та інститути значно випереджають біологічну адаптацію людини. Вони вважають, що людство вступає в етап так званого “еволюційного переходу”, який може змінити саму сутність людської індивідуальності.
Від індивідуума до суперорганізму
Дослідники порівнюють майбутнє людства із розвитком еусоціальних видів, таких як мурахи та бджоли, де ключову роль відіграють колективні дії та взаємодія в межах групи. За словами науковців, людські суспільства можуть перетворитися на своєрідний суперорганізм, у якому культурні системи стають головною адаптивною силою для виживання всього виду. Такі соціальні структури, як загальна система охорони здоров’я чи технологічні інновації, не лише впливають на навколишнє середовище, а й змінюють біологічні характеристики людей, знижуючи тиск природного відбору.
Культурне спадкування, на відміну від генетичного, не передається напряму. Воно формується через соціальні взаємодії, наслідування і навчання. Вчені підкреслюють, що людство стає все більш залежним від соціальних і технологічних систем, а не від набору генів. Водночас вони попереджають: культурна еволюція не є ні прогресивною, ні обов’язково позитивною. Вона може мати як позитивні, так і негативні наслідки для суспільства.
Генна інженерія та репродуктивні технології — яскраві приклади того, як культура вже сьогодні впливає на хід біологічної еволюції. Дослідники прогнозують, що з часом технологічні інновації можуть стати головним чинником розвитку людства, істотно змінивши його майбутнє.
Уорінг і Вуд планують розробити математичні моделі та проводити довгострокові дослідження, щоб оцінити масштаби і наслідки цього культурного еволюційного переходу. Вони наголошують, що майбутнє людства визначатиметься не стільки наборами генів, скільки культурними системами, які ми створюємо, підтримуємо і до яких пристосовуємось.