Група вчених з Університету Твенте (Нідерланди) розробила інноваційних біогібридних мікророботів зі сперматозоїдів, вкритих магнітними наночастинками. Завдяки цьому вчені отримали можливість дистанційно керувати рухом сперматозоїдів у реальному часі та стежити за їх переміщенням за допомогою рентгенівських променів.
Про це розповідає ProIT
Новий підхід до діагностики та лікування безпліддя
У дослідженні використовувалися сперматозоїди бичачого походження. Після покриття їх магнітними наночастинками дослідники змогли керувати ними в анатомічній моделі жіночої репродуктивної системи. Ця технологія відкриває перспективи для застосування у репродуктивній медицині, зокрема — для цільової доставки ліків у матку, маткові труби та інші складнодоступні ділянки жіночої статевої системи. Крім того, вона може стати основою для нових методів діагностики та лікування безпліддя.
“Ми перетворюємо природні системи доставки клітин на програмованих мікророботів. Досі візуалізувати сперму всередині тіла було практично неможливо“, — зазначає провідний автор дослідження Іслам Халіл.
Безпечність і точність магнітних мікророботів
Дослідники підкреслюють, що використання магнітних наночастинок дозволяє точно контролювати рух мікророботів, не ушкоджуючи тканини матки. Під час експериментів сперматозоїди-мікророботи не продемонстрували токсичності до клітин людської матки щонайменше протягом 72 годин впливу.
Випробування проводили на 3D-друкованій моделі жіночого репродуктивного тракту. За допомогою зовнішнього магнітного поля мікророботи спрямовували від сурогатної шийки матки через порожнину до фалопієвих труб — області, де зазвичай відбувається запліднення. Унікальність підходу полягає у можливості візуалізувати й відслідковувати рух таких клітин у реальному часі, чого раніше не вдавалося досягти зі звичайними сперматозоїдами.
Науковці переконані, що подібні технології можуть суттєво полегшити лікування важких захворювань жіночої статевої системи, зокрема раку матки й міоми. Неінвазивний моніторинг руху сперматозоїдів допоможе краще зрозуміти механізми чоловічого безпліддя та вдосконалити підходи до транспортування статевих клітин.
Результати цього дослідження опубліковано у журналі Robotics.
