Питання захисту Землі від астероїдів залишається одним з ключових для безпеки людства, однак сучасна наука досі не має дієвих рішень для оперативного реагування на потенційну космічну небезпеку. Докторка Келлі Фаст, яка виконує обов’язки співробітника NASA з питань планетарної оборони, наголосила, що наразі у світі відсутні готові технології, здатні швидко зупинити астероїд у разі його наближення до планети.
Про це розповідає ProIT
Побоювання наукової спільноти та реальні ризики
Докторка Ненсі Чабот з Університету Джонса Гопкінса також висловила занепокоєння цією ситуацією. Вона зазначила, що відсутність на чергуванні космічних апаратів-перехоплювачів викликає тривогу серед фахівців, адже це ускладнює швидке реагування на можливу загрозу з космосу.
«Ця ситуація буквально не дає мені спати ночами», — підкреслила Ненсі Чабот.
Хоча у фільмах часто зображають апокаліптичні сценарії зіткнення планети з величезними кометами, ймовірність подібної екстремальної катастрофи оцінюється менш ніж як один випадок на мільйон. Востаннє Земля стикалася з астероїдом, здатним знищити динозаврів, понад 65 мільйонів років тому. Якщо б у Сонячній системі існував об’єкт такого розміру на небезпечній орбіті, астрономи давно б його виявили.
Справжню небезпеку становлять менші небесні тіла — астероїди розміром від 100 метрів, які потенційно можуть зруйнувати міста або спричинити масштабні цунамі. Подібні зіткнення, за підрахунками вчених, трапляються приблизно раз на 10 тисяч років. Останнім відомим випадком вважається Тунгуський метеорит, що впав у 1908 році, хоча його розміри були меншими від критичних показників.
Складнощі виявлення астероїдів і технологічні обмеження
Експерти підрахували, що навколо Землі обертається понад 25 тисяч астероїдів шириною понад 140 метрів, однак на поточний момент виявлено лише 40% із них. Ситуацію має покращити запуск Обсерваторії Віри Рубін, яка завдяки сучасному обладнанню вже під час тестування зафіксувала понад 2000 нових об’єктів. Проте навіть найкращі телескопи мають «сліпі зони» — вони практично не можуть ідентифікувати астероїди, що наближаються з боку Сонця через його яскраве світло.
«Наше головне завдання — знайти астероїди, перш ніж вони знайдуть нас», — так Келлі Фаст коротко описує суть сучасної планетарної оборони.
Місія NASA DART довела, що відхилити траєкторію астероїда можна за допомогою точного кінетичного удару космічного апарата. Однак цей підхід можливий лише за умови раннього виявлення загрози — бажано за декілька років до потенційного зіткнення. Використання ядерної зброї для знищення астероїдів, на думку науковців, є вкрай ризикованим і малоефективним методом, який не гарантує бажаного результату.
Стратегія ефективного захисту полягає у легкому й завчасному відхиленні орбіти небезпечного об’єкта. Якщо ж діяти занадто пізно, навіть невелика зміна траєкторії може привести до того, що астероїд вдарить по іншій території, що викличе серйозні геополітичні наслідки.
Головною технічною проблемою залишається відсутність готових перехоплювачів. Створення й запуск таких місій, як DART, займає роки. Фахівці наголошують на необхідності розробки універсальних космічних апаратів, які можна було б зберігати у точках Лагранжа й використовувати у разі непередбачуваної загрози.
Водночас реалізація подібних проектів гальмується нестачею фінансування. Держави та космічні агентства поки що не поспішають вкладати мільярди доларів у попередження поки що гіпотетичних астероїдних загроз, вважаючи більш актуальними питання змін клімату чи землетрусів.