Ім’я султана Марокко Мулай Ісмаїла ібн Шаріфа, який правив з 1672 по 1727 рік, стало широко відомим завдяки унікальному історичному факту — неймовірній кількості його дітей. За даними історичних джерел, зокрема французького дипломата Домініка Бюсно, до 1704 року султан уже мав 868 нащадків, а до кінця життя ця цифра могла перевищити 1100.
Про це розповідає ProIT
Історична легенда і сучасний науковий аналіз
Протягом багатьох років таку кількість дітей сприймали як перебільшення, характерне для східних легенд, які підкреслювали могутність монарха. Проте, завдяки розвитку науки, дослідники вирішили перевірити цю історію за допомогою сучасних методів — математичного моделювання та аналізу біологічних даних.
Математичне моделювання та біологічна ймовірність
Група антропологів з Віденського університету, зокрема Елізабет Оберцаухер і Карл Граммер, дослідили це питання, розробивши комп’ютерну симуляцію. Вони врахували різні фактори, такі як жіночі цикли овуляції, тривалість життя сперматозоїдів, ймовірність зачаття, а також біографічні дані щодо султана — його репродуктивний вік та розмір гарему, який, за деякими відомостями, складав близько 500 жінок.
Результати, опубліковані в науковому журналі PLOS ONE, виявилися сенсаційними. Виявилося, що для того, аби Мулаю Ісмаїлу стати батьком більш ніж 1100 дітей, йому було достатньо мати статеві контакти в середньому від 0,83 до 1,43 раза на добу протягом 32 років.
“Моделювання довело, що султану навіть не був потрібен увесь великий гарем із 500 жінок; для досягнення такої кількості нащадків було б достатньо ядра з 65–110 жінок”.
Таким чином, науковий підхід дозволив перевести давню легенду у площину реально можливого історичного факту. Сучасні дослідження довели, що біологічно та статистично поява такої великої кількості дітей у султана Марокко цілком ймовірна.