Німецькі вчені здійснили вражаючий прорив, воскресивши водорості, які були у стані спокою на дні Балтійського моря протягом щонайменше 7000 років. Ці доісторичні мікроорганізми не лише вижили, а й зберегли свою здатність до фотосинтезу, росту та поділу клітин.
Про це розповідає ProIT
Відкриття в екології воскресіння
Проєкт, очолюваний Сарою Боліус із Інституту балтійських досліджень (IOW), базувався на детальному аналізі осадових кернів, взятих з глибини 240 метрів у Східній частині Готландської улоговини. У зразках ґрунту дослідники виявили фрагменти фітопланктону — одноклітинних водоростей, які потрапили на дно у стані анабіозу тисячі років тому.
Серед відновлених організмів була й діатомова водорость Skeletonema marinoi. Завдяки відсутності кисню та стабільним умовам у багатошарових відкладеннях, ці мікроорганізми збереглися на протязі тисячоліть. Команда вчених змогла повернути їх до активного життя, створивши сприятливі умови з відповідним світлом і поживними речовинами.
Функціональність найдавніших зразків
Найстаріші зразки водоростей датуються приблизно 6870 роками. Незважаючи на свій вік, клітини виявилися абсолютно функціональними. Дослідники зазначили, що відновлені водорості фотосинтезували та розмножувалися з такою ж швидкістю, як і сучасні представники свого виду. Середній темп росту становив 0,31 поділа на добу, що відповідає нинішнім нормам.
Замірювання активності хлорофілу підтвердили, що навіть найдавніші зразки виробляли близько 184 мкмолів кисню на міліграм хлорофілу за годину — рівень, типовий для сучасних балтійських водоростей.
Це відкриття відкриває нові перспективи для реалізації ідеї «часових стрибків» у лабораторних умовах. Вивчаючи збережені зразки, науковці можуть реконструювати кліматичні епохи, аналізувати генетичні зміни та досліджувати, як фітопланктон адаптувався до змін солоності, температури та рівня кисню.
«Ці відкладення — справжня капсула часу, яка містить інформацію про древні екосистеми, генетичну різноманітність та адаптаційні стратегії мікроорганізмів», — зазначила Сара Боліус.
Відкриття стало лише першим кроком до глибшого розуміння змін, які відбуваються в екосистемах з плином часу, та можливих наслідків для майбутнього в умовах триваючих екологічних змін.
